Дистанційне навчання. 5, 6, 7 класи

Шановні учні! На цій сторінці ви отримуєте уроки з історії. Уроки розписані за розкладом, який є у вас в щоденнику. Нижче ви бачите дату, клас, тему і сам урок. 

Якщо ви засумуєте, відкривайте підручник і читайте наперед, тому що історія - це завжди цікаво і не складно. Успіхів і до зустрічі!

Листайте і знаходьте свій урок

Діти! Я вас дуже прошу навчатися разом із відеоуроками по телебаченню! Навіть якщо ми вже вивчили тему, повторіть її, переглянувши урок. 

ВІДКРИВАЙТЕ  ВІДЕОУРОКИ І НАВЧАЙТЕСЯ 



Всі відповіді, а також питання, які вам незрозумілі, ви можете надсилати на мою поштову адресу markova201011@gmail.com а також в Інстаграм і Фейсбук


28. 05. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Отже, ви ознайомилися з першою частиною всесвітньої історії — історією Стародавнього світу. Історія Стародавнього світу пов'язана й з історією слов'янських народів, України та інших країн. Між Україною та іншими цивілізаціями завжди існував тісний зв'язок. У Греції,

Римі та інших державах знали про слов'ян. Саме з Візантії — спадкоємиці Римської держави, прийшли на Русь християнська віра, кирилиця (письмо), якою ми сьогодні користуємося, та багато культурних традицій, що сприяли формуванню в Східній Європі, Україні Православної християнської цивілізації.

Змінювався спосіб життя й побут людей, у них з'явилося більше часу для творчості. Стародавній світ дав людству унікальні витвори архітектури, живопису, поезії. Історія багато чого навчила людей. У людства зародилися нові ідеї про устрій нашого світу, про закони природи й про те, яким має бути щасливе суспільство.

26. 05. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Дорогі діти!

Ось і завершилася наша перша мандрівка світом історії України та світу. Протягом року ми ознайомлювалися з основами історичних знань. Разом міркували над призначенням історії, вимірювали історичний час, дізнавалися про витоки історичних знань і про те, як наш народ зберігає історичну пам’ять. Ми дізналися про славні й трагічні сторінки української історії, про українських героїв у минулому та в наші дні. Зробити наше знайомство зі світом історії допомагали яскраві ілюстрації, комікси, репродукції картин, звертання до мудрості предків і сучасних технологій. Сподіваємось, що запропоновані нами пізнавальні ігри, ребуси, головоломки, кросворди зробили шлях до здобуття й закріплення знань цікавим і захопливим. У наступних класах ви продовжите вивчати історію й детальніше ознайомитеся з іншими цікавими подіями в житті людства.

Як зробити так, щоб здобуті під час вивчення курсу «Вступ до історії» в 5 класі знання й уміння надалі були вашими вірними помічниками в пізнанні історії? Пропонуємо кілька порад щодо цього:

*читайте цікаві історичні книжки; для того щоб зробити правильний вибір, зверніться до вчителя історії, дорослих членів родини, однолітків, бібліотекаря;

*намагайтеся якнайчастіше, але доречно, вживати вивчені в цьому навчальному році історичні терміни й поняття. Що більше слів у вашому словниковому запасі, то легше обґрунтувати свої думки, бути цікавим співрозмовником;

*не бійтеся «мандрувати» мережею Інтернет, адже там можна знайти чимало цікавих ресурсів з історичними оповідями, фільмами, науково-популярними передачами;

*зберігайте і в майбутньому переглядайте записи в зошиті, які ви робили протягом року;

*не уникайте можливості подорожувати, відвідувати музеї, виставки, фестивалі, уважно слухайте екскурсоводів, намагайтеся зі знанням історії подивитися на побачені пам’ятки й пам’ятники — це все сприяє розширенню вашого кругозору та робить життя насиченим незабутніми враженнями й новими відкриттями!

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Узагальнення з розділу 3 «Антична цивілізація та її сусіди» - стор. 217

Для узагальнення знань пропоную вам виконати цікаві вправи в підручнику на стор. 217 - 219. Це буде корисно і для повторення, і для закріплення знань.

25. 05 2020 понедельник

7 класс. История Украины

 Тема урока "Культура украинских земель во второй половине XIV — XV в." - парагр. 23

Для усвоения темы смотрим видео и работаем с параграфом

Тематическое оценивание 

"Украинские земли в составе Великого княжества Литовского и других государств (вторая половина XIV — XV в.)" - 

выполнить задания на стр. 228 - 229 и прислать мне на проверку

22. 05. 2020 пятница

7 класс. Всемирная история

Тема урока "СРЕДНЕВЕКОВЫЙ ВОСТОК (Индия, Китай, Османская империя)" - стр. 268

Предлагаю вам видеоуроки по данной теме

21. 05. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тематична контрольна робота "Пізня Римська імперія. Виникнення словян"

1. Дайте визначення понять: «колони», «варвари», «Велике переселення народів».

2. Опишіть діяльність Діоклетіана.

3. Вставте пропущені слова.

Римська імперія року була поділена на ____ і ____ імперії. У III ст. до н. е. в українське Причорномор'я з Прибалтики прийшли____ . Найбільш відомим гунським вождем був ____ .

4. Назвіть дати зазначених подій:

а) захоплення Аларіхом Рима;

б) падіння Західної Римської імперії.

5. Назвіть римські писемні джерела, де міститься інформація про слов’ян.

6. Назвіть основні заняття слов’ян.

7. Які археологічні культури були першими археологічними культурами слов’ян?

8. Оберіть речення, які стосуються історії давніх слов'ян:

А) На честь військової перемоги будували тріумфальні арки

Б) Поряд із житлом лаштували господарські споруди, ями-льохи для зберігання запасів

В) Поклонялися лісовику, водянику, польовику

Г) Від влади вимагали безкоштовних розваг, насамперед гладіаторських боїв

19. 05. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Тема уроку"Наука та освіта: тепер і колись" - стор. 245

Наука — спосіб відкривати

явища, властивості

об’єктів навколишнього

світу, важливі залежності

між цими об’єктами

(закони, закономірності),

про які люди раніше не

знали.

Освіта — спосіб
долучення людини до
суспільного життя через
освоєння, відповідно до
своїх здібностей і
докладених зусиль,
набутків наук та мистецтв і
вироблення потрібних для

життя умінь та навичок

Науки потрібні, щоб здобувати нові знання, тобто відкривати явища, властивості об’єктів навколишнього світу, важливі залежності між цими об’єктами (закони, закономірності), про

які люди раніше не знали. Нові знання покращують життя людини у всіх сферах. Завдяки науці з’являються нові матеріали, технічні пристрої, технології, наприклад нові методи лікування.

Натомість освіта дозволяє дізнатися про набуті людством знання та сформувати необхідні для життя уміння, навички, ставлення.

Розвиток науки. 

В Україні наукові установи працюють в усіх великих містах. У Києві, зокрема, розміщуються керівні органи Національної академії наук України (НАНУ, 1918 р.) – найбільшого об’єднання науковців, яке фінансує держава. У складі Академії діють понад 160 науково-дослідних інститутів та прирівняних до них наукових установ. У Львові працює найдавніша за часом створення спільнота українських вчених – Наукове товариство імені Шевченка (НТШ, 1892 р.). Її засновниками були Михайло Грушевський , Іван Франко, інші.

Українські вчені здійснили чимало відкриттів та винаходів, потрібних людям усього світу. Дійсний член НТШ Іван Пулюй (1845—1918) сконструював трубку, яка стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів. Він також пояснив, як виникають промені, що проникають через м’які тканини тіла, та першим у світі зробив рентгенівський знімок людського скелета.

Академік Євген Патон (1870—1953) розробив метод швидкісного автоматичного зварювання металу. «Метод Патона» широко використовується при будівництві мостів та інших залізних

конструкцій. У Києві іменем Є. Патона названо залізний міст через Дніпро, зведений у 1953 р.

Академік Віктор Глушков (1923—1982) розпочав в Україні епоху комп’ютеризації – час створення і поширення інформаційних технологій, з допомогою яких знання, накопичені людьми впродовж тисячоліть, стали доступними кожному, хто лише ними цікавиться й має доступ до Інтернету. У створеному з його ініціативи Інституті кібернетики («Кібцентрі») у 1960-х роках розробили перші в Україні електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), чи, простіше кажучи, комп’ютери.

Університети.

Провідними центрами наукових досліджень сьогодні є також університети. Слово «університет» означає «об’єднання тих, хто вчить, і тих, хто навчається». Викладачі університетів навчають студентів і разом з ними проводять наукові дослідження.

Найдавнішими в Україні є Львівський (1661), Харківський (1805) і Київський (1834) університети. Найбільшим в Україні і найвідомішим у світі українським центром науки та освіти є Національний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (1898). Сьогодні тут навчається майже 25 тис. студентів та молодих науковців, у тому числі й студенти-іноземці.

В Україні найдавнішими навчальними закладами, викладання в яких відповідало вимогам до

університетів, були Острозька (1578) та Київська (1632) колегії. Обидва заклади вищої освіти в незалежній Україні відновили свою діяльність. Це – Острозька та Києво-Могилянська академії (статус академії відповідає статусу університету).

Школи. 

Тривалий час дітей вчили тільки батьки або інші родичі. Навчатися спеціально молодь розпочала, орієнтовно, в ІІІ тис. до н. е., коли було винайдено письмо. В Україні першу відому нам школу відкрив князь Володимир Великий. За словами літописців, невдовзі після хрещення він «почав брати у визначних людей дітей і давати їх у книжну науку». Навчали при церквах та монастирях. Вчителями й вихователями були монахи або священики, пізніше – грамотні дяки. У школах вчили читати, писати й рахувати. Звичних сьогодні для учнів підручників не було. Їх заміняла церковна література, найчастіше Псалтир.

У Новий час початкові школи почали відкривати міщани. У міських школах викладали рідною мовою. В українських містах у XVI—XVIІ ст. діти вчились у так званих братських школах, створених прихожанами міських православних церков. У деяких з них, зокрема у Львові та Києві, так само, як і в середніх школах Європи – колегіях (колегіумах, коледжах), можна було вивчити «сім вільних мистецтв». З поширенням колегій навчання в університетах скоротилося до 5—6 років.

Дівчат знатного походження у Середні віки та на початках Нового часу виховували в сім’ях або при жіночих монастирях. Домашні вчителі навчали їх читати й писати, монахині вчили

релігії та шляхетних манер. Навчання дівчат з непривілейованих верств населення зводилося до формування навичок вести домашнє господарство.

З давніх-давен головною вихователькою дітей в українській родині була жінка-мати, бабуся. Згодом заможні жінки, як  Галшка Гулевичівна, виступали засновницями українських шкіл. Серед перших українських учительок варто згадати Христину Алчевську (1841–1920 рр.). Христина Алчевська розпочинала свою педагогічну діяльність у Харківській недільній школі для дорослих. У 1862 р. відкрила безплатну жіночу недільну школу. Згодом на власні кошти заснувала школу для сільських дітей у селі Олексіївка на Луганщині. Х. Алчевська активно пропагувала ідею навчання дітей рідною мовою.

Христина Алчевська

Домашнє завдання: опрацювати парагр. 25, виконати завдання 5.1, 5.3, 5.6 на стор. 252 (це задачі, ви любите їх виконувати!)

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку"Як жили предки українського народу — слов'яни. Практична робота" - стор. 214 - Продовження

ЯКИЙ ВИГЛЯД МАЛИ ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ

Зовнішність слов'ян, їхній одяг дають змогу уявити історич ні реконструкції.

Діємо: практичні завдання

1. Уважно розгляньте запропоновані ілюстрації (с. 215) та опрацюйте писемне джерело про слов'ян.

2. Складіть розповідь про зовнішній вигляд давніх слов'ян.

3. Яким із запропонованих джерел інформації ви довіряєте більше? Чому?

4. Зверніть увагу, чи є спільні риси в зовнішньому вигляді давніх слов'ян та українського народу.

ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ'ЯН

Релігійні уявлення слов'ян, так само як і в інших народів, були поєднанням анімізму,

тотемізму і магії. У релігійних уявленнях слов'ян усі божества були схожими на людей.

Наші предки поклонялися лісовику, водянику, польовику. Священними вважалися дерева.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал тут, придумайте інтелектуальні загадки, кросворд, вікторину до теми «Господарство та духовне життя давніх слов'ян».

18. 05. 2020 понедельник

7 класс. История Украины

Тема урока "Социальная структура населения украинских земель во второй половине XIV — XV в." - стр. 198

Социальная структура общества. 

По своей сути общество тех времен было феодальным и делилось на сословия — большие

социально-правовые группы людей, отличавшиеся между собой наследственным, закрепленным в законах положением в обществе, определенными правами, привилегиями и обязанностями. Для сословной организации общества, которое обычно состоит из нескольких сословий, характерна иерархическая структура (подчиненность одних сословий другим). Она заключается в неравности положения (разных правах и обязанностях, привилегиях).

Социальная структура украинского общества XIV—XV вв. была довольно разнообразной:

*шляхта (князья, паны, земяне, бояре), 

*духовенство («церковные люди»), 

*мещане (патрициат, бюргерство, плебс)

*крестьянство (слуги, данники, тягловые).

Господствующим сословием общества была шляхта. В нее входили князья (богатая титулованная знать), которые делились на «княжат главных» и «княжат-поветников». Первые не подчинялись местной власти, участвовали в заседаниях великокняжеского совета, а в военные походы выступали со своими отрядами под родовыми гербами. Вторые, наоборот, подчинялись местной власти, не входили в великокняжеский совет, а в военные походы шли в составе уездного ополчения.

Шляхту также составляли паны — зажиточная знать, которая не носила княжеских титулов, но отличалась древностью рода, вотчинным (наследственным) характером землевладения и определенными правами. Богатейшие паны вместе с князьями составляли группу магнатов — крупнейших землевладельцев.

Представителей средней служилой шляхты называли земянами. Они были зависимы от князей и панов, а шляхетский статус и наследственное землевладение получали за военную (боярскую) службу. В числе бояр были мелкие шляхтичи-служащие, выполнявшие различные повинности, и «панцирные слуги», состоявшие на военной службе. Бояре происходили от крестьян-слуг, владели удельными землями, пользуясь ими при условии несения своей службы.

Ко второму сословию общества — духовенству — относились «церковные люди» — отдельное привилегированное сословие украинского общества. Они не подлежали светскому суду, а в случае необходимости попадали под суд епископов. Духовенство делилось на верхушку (митрополит, епископы, архиепископы и др.) и рядовых священнослужителей. Основную часть составляли приходские священники. 

В число мещан входили: патрициат — самая богатая часть мещанства из наиболее зажиточных и влиятельных купцов, ремесленников-мастеров, бюргерство — средняя часть мещанства, которую составляли цеховые мастера и торговцы среднего достатка, и плебс — мелкие ремесленники, торговцы и прочие жители городов.

К самому бесправному сословию общества — крестьянам — относились: слуги — лично свободные крестьяне, которые состояли на службе, получая за это земельные наделы и освобождение от повинностей; данники — лично свободные и экономически независимые

крестьяне-общинники, которые платили государству дань (чинш) натурой (товарами, продуктами и т. д.) или деньгами; тягловые — крестьяне, которые не имели собственной земли и вели хозяйство на земельных участках, принадлежавших государству или землевладельцам. За пользование землей они отрабатывали повинность со своим тяглом (рабочим скотом). Тягловые крестьяне были как лично свободными, так и прикрепленными к своим наделам.

Господствующие слои населения. 

В Польском королевстве и Великом княжестве Литовском социальная структура населения

имела определенные отличия. Так, в Польше все господствующие слои общества, то есть феодалы, назывались шляхтой. Сначала это были рыцари, которые состояли на государственной военной службе, получая в пользование земельную собственность. В 1374 г. король Людовик Анжуйский, который одновременно был королем Польши и Венгрии, принял привилей, по которому земельные владения рыцарей стали наследственными. Постепенно шляхта стала господствующим сословием в Польше. Через свои представительные органы (местные сеймики и общий сейм) она определяла политику государства.

В Великом княжестве Литовском господствующее сословие было более разнообразным. Во второй половине XIV — начале XVI в. произошло формирование единого господствующего сословия с равными правами, привилегиями и обязанностями, который стал называться шляхтой.

Выписать в тетрадь полномочия и права шляхты - стр. 201

К господствующему сословию также относилась часть духовенства — высшие иерархи (митрополит, епископы, игумены и др.), образ жизни и доходы которых не уступали шляхетским. Кроме того, большинство из них были выходцами из шляхетского сословия.

Князь Константин Острожский. 

Особое положение на украинских землях занимали князья. Это были потомки княжеских родов Рюриковичей, Гедиминовичей, Ольгердовичей. Благодаря своему происхождению и богатству они претендовали на высшие должности в государстве. В их владениях действовало

княжеское право со своими налогами и судом, у них было собственное войско. Однако централизация государства в Литве и формирование единого шляхетского сословия постепенно приводили к уменьшению власти и влияния князей.

Наиболее могущественным княжеским родом были Острожские. По родовому преданию, они происходили от князя Романа, сына Данила Галицкого. Выдающимся представителем семьи Острожских был Константин Иванович (ок. 1463—1530 гг.) — великий гетман литовский (главнокомандующий литовскими войсками в течение 26 лет), каштелян виленский. В целом во владении гетмана находилось свыше 30 городов (Полонное, Луцк, Здолбунов, Красилов,Чуднов и др.) и не менее 500 сел, ему принадлежали более 40 тыс. крестьян-мужчин.

Константин Острожский был активным защитником православной церкви от насаждения католицизма, он организовал защиту украинских земель с помощью системы городов и замков,

осуществлял походы против татар.

Церковная жизнь во второй половине XIV — XV в. 

Важную роль в жизни украинского общества XIV—XV вв. играло духовенство, составлявшее почти десятую часть населения. Православное духовенство делилось на белое (приходские священники) и черное (монахи, высшие иерархи).

Присоединение Галичины к Польше привело к насильственному насаждению католицизма. Пользуясь поддержкой польской власти, сюда направились католические миссионеры — доминиканцы и францисканцы, основывая густую сеть своих монастырей. Наряду с имеющимися православными епископствами создавались католические, для еще не существующего прихода. В 1375 г. Папа Римский удовлетворил просьбу польского правительства об основании в Галичине католической митрополии (архиепископства). Ей

были подчинены Перемышльское, Холмское, Владимирско-Луцкое, Каменецкое и Молдавское епископства, хотя католиков в крае в то время почти не было. Польский король Казимир III добился от константинопольского патриарха согласия на создание самостоятельной Галицкой православной митрополии (1371 г.). Однако она просуществовала лишь до 1410 г., а затем перешла в подчинение киевскому митрополиту.

Проблема православной церкви волновала и правителей Великого княжества Литовского. После Кревской унии в Литве стал распространяться католицизм.

В положении православного духовенства в Польском королевстве и Великом княжестве Литовском было много общего, хотя существовали и свои особенности. В украинских епархиях Польши православное духовенство, в отличие от католического, облагалось налогами. Православных епископов не допускали в сенат (верхняя палата польского сейма), частыми были религиозные притеснения православного населения, велась торговля церковными должностями.

В Литве отношение к православным было терпимым, но католики всегда имели преимущество. Митрополитской и епископскими кафедрами распоряжался великий князь литовский. На государственных землях он лично определял, кто будет архимандритом или игуменом в православном монастыре, а на частных землях это делали князья и паны. Православная церковь в составе Польши и Литвы находилась в положении второстепенной и зависела от светской власти.

Домашнее задание: парагр. 21, выписать в тетрадь полномочия и права шляхты - стр. 201

15. 05. 2020 пятница

7 класс. Всемирная история

Тематическое оценивание на тему "СТРАНЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ

в X—XV вв."

Выполняем тестовые задания на стр. 265 - 266 и отправляем мне

14. 05. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Як жили предки українського народу — слов'яни. Практична робота" - стор. 212

Походження східних слов’ян і етапи становлення

Будь-який з існуючих народів пройшов довгий і складний шлях свого формування. Наші безпосередні предки — східні слов’яни — не є винятком у цьому загальному процесі. Для них він розпочався, як вважають учені, у другій половині III тис. до н. е. Слов’яни є автохтонним населенням Східної Європи.

В історії формування східних слов’ян можна виділити декілька періодів: протослов’янський, праслов’янський і давньослов’янський (слов’янський).

Перший період, що охоплює період III—II тис. до н. е., коли між Дніпром та Віслою, на південь від прип’ятського Полісся, формується група споріднених індоєвропейських землеробських племен.

Під час другого періоду (II—І тис. до н. е.) відбувається освоєння нових районів на лівобережжі Дніпра. У цей період праслов’яни вступають у складні стосунки з кочовими народами українського степу — кіммерійцями, скіфами. Завдяки скіфам праслов’яни були втягнуті у відносини з античним світом.

Після загибелі Великої Скіфії у слов’ян настав новий етап розвитку. Почало формуватись власне слов’янське суспільство. Вони утворили власні об’єднання племен зі своєю соціальною, політичною структурою. У слов’янському суспільстві відбувається розшарування на бідних і багатих. Створюється панівна верхівка.

ПОСЕЛЕННЯ ДАВНІХ СЛОВЯН

Давні слов'яни облаштовували невеликі (від семи до 30 господарств) неукріплені поселення, іноді будували укріплені городища. Житла будували наземні чи заглиблені в землю. Важливим їхнім елементом були печі або відкриті вогнища на долівці. Поряд із житлом лаштували господарські споруди, ями-льохи для зберігання запасів.

 

ЯК ГОСПОДАРЮВАЛИ ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ

Дізнатися про господарське життя давніх слов'ян допомагають археологічні дослідження. Розвиток слов'янських спільнот учені досліджують на матеріалах низки археологічних культур.

Стор. 213 в підручнику, рубрика "Діємо практично"

Рубрика "Пізнавально і цікаво" - стор. 213 - 214

Слов’яни вели осілий спосіб життя. Вони сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, боби. Вирощували овочеві культури — ріпу (вона була так само поширена, як у наш час картопля; їли її в пареному вигляді), редьку, цибулю, часник, капусту. Крім цього вирощували льон, коноплі, які були сировиною для ткацтва.

У слов’ян першої половини І тис. до н. е. були поширені дві системи землеробства: підсічно-вогнева і перелогова. Перший спосіб був характерним для лісових районів. Він полягав у тому, що в перший рік вирубували ліс, викорчовували коріння дерев. Після того як дерева висихали, їх спалювали. Важким суком боронували нове поле, змішуючи попіл із верхнім шаром землі, а тоді сіяли зерно. Оброблена в такий спосіб земля давала високий урожай протягом трьох-чотирьох років. Після цього розчищалася нова ділянка лісу, а старе поле на багато років залишали.

У лісостеповій зоні була поширена перелогова система землеробства. Ділянку землі засівали протягом кількох років, а після її виснаження переходили на іншу. Для обробітку землі використовувалась соха із залізним наконечником-лемешем.

Хліб був основною їжею слов’ян. Стародавня слов’янська назва хліба «жито» походить від слов’янського слова «жити». Із хліба слов’яни готували напій — квас. Квас не тільки пили. Ним розм’якшували шкіри для виготовлення шкіряних виробів. Квасом мились у лазні — він замінював мило.

Поряд із землеробством значне місце у господарстві східних слов’ян займало скотарство. Вони розводили коней, велику рогату худобу, свиней, кіз, овець, свійську птицю.

Слов’яни також займались рибальством і полюванням. Навколишні ліси, болота були багаті на звірину та птахів, а в річках водилося чимало риби. Підсобну роль у господарстві відігравало бортництво (збирання меду диких бджіл).

Господарство спільно вела велика патріархальна сім’я. Земля, що оброблювалась, перебувала в колективній власності і розподілялась між окремими господарствами. Пасовища та ліси належали всій общині.

Слов’янські племена добре знали різноманітні ремесла: залізоробне, гончарне, деревообробне та ін.

Домашнє завдання: опрацювати стор. 212 - 214, мій конспект, в зошит виписати заняття словян

12. 05. 2020 вівторок

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Склавини й анти на теренах України" - стор. 209

ВОЇНИ-АНТИ

Найсильнішими зі слов'янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзіВінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.

Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.

Рубрика "Пізнавально і цікаво" - стор. 209: читаємо про антів і про час заснування Києва

Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики,

шоломи, кинджали.

Протягом IV-VI ст. анти славилися як могутня військова сила. Однак на початку VII ст. назва «анти» зникла з писемних джерел. Востаннє її згадують візантійські історики Феофілакт

Сімокатта й Феофан Сповідник. Зокрема, вони повідомляли, що 602 р. анти зазнали поразки від аварів на чолі з Апсихом. Після цієї поразки анти, найімовірніше, змішалися з племенами

склавинів, і надалі їх почали називати слов'янами.

СКЛАВИНИ

Неодмінними супутниками антів у писемних джерелах були склавини. Склавини вели осілий спосіб життя, займалися землеробством, селилися невеликими (сім-десять родин) селищами.

Деякий час склавини були підкорені Аварським каганатом. У складі військ Аварського каганату та самостійно вони здійснили кілька воєнних походів на Балкани й навіть спробували

в 626 р. взяти в облогу Константинополь. Згодом, змішуючись із антами на українських теренах, східні склавини поклали початок слов'янським племенам, з яких почалося формування українського народу.

Рубрика "Пізнавально і цікаво" - стор. 210: читати, 

відповісти на питання в рубриці "Діємо: практичні завдання" на стор. 210

Домашнє завдання: опрац. стор. 209 -210, відповісти на питання в рубриці "Діємо: практичні завдання" на стор. 210, хмаринка на стор. 211

12. 05. 2020 віторок

5 клас. Історія України

Тематичне оцінювання. Тема: «Дослідники історії»

Відповіді надсилайте на поштову адресу markova201011@gmail.com а також в Інстаграм і Фейсбук

1 До якого виду джерел належать міфи, легенди, перекази, казки, та обрядові пісні.

А) усні;

Б) речові;

В) писемні;

Г) звукові

2. Автором літопису «Повість минулих літ» є:

А) Самійло Величко

Б) Нестор Літописець

В) Михайло Грушевський

Г) Григорій Граб’янка

3. Козацькими літописами називають:

А) Київський та Галицько – Волинський літописи

Б) «Повість минулих літ» та Київський літопис

В) Літописи Самовидця, Григорія Граб’янки, Самійла Величка

Г) «Повість минулих літ», Галицько – Волинський та Київський літописи

4. Літопис Самійло Величка охоплює події:

А) 1648-1700 рр.

Б) Від 860 року до 1111 року

В) Від виникнення козацтва до 1709 року

Г) Від прадавніх часів до другої половини ХУІІ століття

5. 3. М. Грушевський написав відому історичну працю

А) «Історія козаччини»

Б) «Історія Русів»

В) «Історія України-Руси»

Г) «Історія запорозьких козаків»

6. Хто був визнаним лідером Київської громади у 60-х рр. ХІХ ст.?

А) Леся Українка

Б) Володимир Антонович

В) Пантелеймон Куліш

Г) Тарас Шевченко

7. Встановіть відповідність між автором і його твором:

А) Самійло Величко

1. «Історія України-Руси»

Б) Михайло Грушевський

2. «Чорна рада»

В) Пантелеймон Куліш

3. «Сказання про війну козацьку з поляками...».

Г) Ілля Рєпін

4. «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»

5. «Кобзар»

А - ; Б - ; В - ; Г -

8. Виберіть речення, у яких ідеться про гетьмана Богдана Хмельницького, а в яких - про Івана Мазепу:

1) У 1648 р. очолив Національно-визвольну війну.

2) Гетьманував наприкінці 17 - на початку 18 ст.

3) Для визволення України з-під влади московського царя уклав спілку зі

шведським королем.

4) Зажив слави будівничого української культури, на розвиток якої давав кошти

з державної скарбниці та свої власні.

5) Його діяльність протягом першого року Національно-визвольної війни сприяла

утворенню української козацької держави.

6) Був першим керівником козацької держави Війська Запорізького - гетьманом,

маючи найвищу владу в ній.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Поясніть терміни:

1. Історичний факт – це ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Історична особа – це ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Історичне дослідження – це __________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. На лінії часу позначте вказані дати та розв’яжіть хронологічну задачу:

Літописець Нестор - чернець Києво-Печерського монастиря - завершив роботу над славнозвісним літописом «Повість минулих літ» у 1113 р. Полічіть, скільки мине років до створення козацького літопису Самійла Величка.

________________________________________________________________________

8. 05. 2020 пятница

7 класс.Всемирная история

Тема урока "Северо-Восточная Русь. Образование и укрепление Московского государства" - стор. 242

Предлагаю вам просмотреть видеоурок на данную тему.

При просмотре видеоурока опирайтесь на свои учебники: 

*карты стр. 242 и 249, 

*описание исторических личностей - стр. 243, 248, 

*видео о Чингисхане и хане Батые

Домашнее задание: заполнить таблицу по стр. 256 - 258 "Культура Московского государства"

Отрасль культуры	Достопримечательности	Краткое описание

7. 05. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Сусіди давніх словян" 

Нові поняття: Боспорське царство, «сармати», «готи», «гуни», «авари».

У І ст. до н. е. Рим переміг Понтійське царство на чолі з Мітрідатом VI. Римський період в історії Північного Причорномор’я тривав він з середини I ст. до н. е. до 70-х років V ст. н. е. Держави Північного Причорномор’я стали для Римської імперії своєрідним бар’єром перед натиском кочових племен. У цей період спостерігається певне економічне піднесення Херсонесу, Пантікапею, а Тіра, Ольвія, Херсонес входять до складу римської провінції — Нижньої Мезії.

Домашнє завдання: дайте відповіді на запитання наприкінці матеріалу

5. 05. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Тема уроку "Праця і господарство: у минулому та нині" - стор. 235

За час свого існування на планеті Земля людина створила чимало такого, чого немає у природі. Виробляти люди почали не зразу. Спершу вони споживали тільки готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили. Усе, що давала природа, люди привласнювали, нічого не виробляючи. Така форма господарювання називається привласнювальною. У ті часи головним джерелом харчування було збиральництво, полювання та рибальство.

Винайдення лука зі стрілами 10 тис. років тому дало змогу полегшити життя людини. Вичинені шкури використовували одяг. Для обробки їжі вони використовували вогонь. Як наслідок, кількість людей швидко зростала. Збираючи зерна їстівних рослин, людина помічала, що зернини, які потрапляли в землю, навесні проростали й пізніше можна було зібрати такі самі зерна. Люди почали обробляти землю, засівати її — займатися землеробством.

Нерідко з полювання давні мисливці приносили молодих тварин, навчилися їх доглядати, отримувати м’ясо, молоко. Так виникло скотарство. Виникнення землеробства і скотарства мало велике значення. 

Осілий спосіб життя сприяв розвитку ремесел — виготовленню різноманітних виробів, необхідних для повсякденного вжитку. Люди навчилися прясти нитки, виготовляти тканини, шити одяг, робити посуд. Людей, які займаються ремеслом, називають ремісниками.

Землероби, скотарі і ремісники почали обмінюватися продуктами  виробництва. Невдовзі винайшли й гроші – товар, на який можна обміняти будь-який інший товар. З’явилися й торгівці – особи, які організовували обмін, а пізніше – купівлю-продаж цих товарів. Взаємодія

торговців з покупцями породила ціни та ринок – «механізм» розподілу товарів і послуг між людьми. Ринкове господарство, яке сьогодні панує у світі, – це закономірний результат розвитку товарно-грошових відносин.

Визначення нових слів шукаємо в підручнику на полях на стор. 236 - 237

Село і місто. Сучасна Україна – країна з ринковою економікою. Більшість населення виготовляє продукцію не для власного споживання, а на продаж. Товари сільського

господарства виробляють переважно жителі сіл, працюючи у великих приватних компаніях

або в менших, фермерських господарствах, а також у власних домогосподарствах, які

називають селянськими. У містах виготовляють промислові вироби, зокрема й призначені для виробництва сільськогосподарської продукції: вантажівки, трактори, комбайни та іншу техніку, мінеральні добрива тощо.

Міста Донбасу виросли завдяки вугледобуванню. Запоріжжя – це центр металургії. Дніпро – центр ракетобудування, Київ – машинобудування й металообробки. Біля Хмельницького знаходиться потужна атомна електростанція, у Львові виробляють трамваї й тролейбуси (див.

мапа 9. С. 65). 

Як і чому виникли міста? На час утворення Київської держави люди проживали тільки в селах і городищах. Кожна родина в селі мала домогосподарство, з якого жила. Вирощували зернові (жито, рідше пшеницю), бобові (біб, квасолю), різну городину (моркву, буряк, ріпу,

гарбузи), доглядали худобу (корів, кіз, овець), птицю (курей, качок, гусей). Бджільництво з’явилося пізніше, орієнтовно в Х ст. Помідори, картопля та кукурудза – аж у XVIII ст. Допоміжними заняттями були збирання грибів, лісових ягід, меду і воску диких бджіл (бортництво), мисливство і рибальство. Селяни нічого не продавали, але дещо обмінювали на потрібні їм вироби місцевих гончарів, ковалів, бондарів та стельмахів. У сільській місцевості

натуральне господарство проіснувало аж до ХІХ ст.

Городища, зазвичай, були більшими від сіл і мали укріплення: рови, вали, дерев’яні стіни, вежу

над ворітьми, деколи ще кам’януьвежу в центрі. У городищі стояли будинок-палати місцевого князя та будівлі, в яких проживали дружинники. Тут також були столи-ряди для торгівлі і майстерні ремісників, які обслуговували потреби дружини. Деяких руських городищ уже немає, а деякі, як-от Київ, Чернігів, Вишгород (на Київщині), Звенигород (на Львівщині), з часом були щільніше заселені та розбудовані. Вони перетворились у міста. Князі та дружинники, які проживали в городищах, були професійними військовими. Землероби зводили укріплення та наймали воїнів, щоб захистити себе і своє майно від набігів кочовиків та нападів ворожих дружин.

Завдання: Пропоную вашій увазі давні та сучасні світлини різних епізодів життя України. Виконайте завдання до них.

Домашнє завдання: опрац. парагр. 24, виконати завдання по картинкам (усно), письмово в зошит 4.7, 4.8 стор 244

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Як починалася історія слов ян" - стор. 205

Домашнє завдання - хронологічну шкалу - ви виконали, чекаю на своїй пошті.

КОЛИ ПОЧИНАЛАСЯ ІСТОРІЯ СЛОВ'ЯН

З давніх часів бере початок історія слов'янських народів, до яких належать і українці. Розрізнені слов'янські племена завжди мали подібні риси культури та розмовляли зрозумілими одне для одного мовами.

Рубрика "Пізнавально й цікаво" - хто такі словяни - стор. 205

Зіставляючи скупі відомості писемних джерел та інформацію археологів, історики поволі відтворюють перші сторінки історії слов'ян. Зокрема, на підставі археологічних досліджень встановлено, що формування праслов'янських спільнот відбувалося

упродовж ІІ—І тис. до н. е.

Найбільш ранні писемні згадки про слов'ян, на думку деяких істориків, належать до початку І тис. н. е. Під назвою венедів (венетів) вони згадуються у працях римських авторів І ст. н. е.ьПлінія Старшого й Тацита. Згодом венеди згадуються в «Певтингеровій таблиці» (копія з

римської карти I ст. до н. е. — перша половина V ст. н. е.)

Самоназва слов'ян (слов'яни — ті, хто володіє словом, розмовляє зрозумілою мовою) з'явилася на межі IV-V ст. н. е. Однак у працях пізніших авторів вони згадуються також під назвами антів і склавинів. 

ДЕ РОЗТАШОВУВАЛАСЯ ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВ'ЯН

Звідки пішли слов'яни? За походженням слов'яни належать до автохтонних народів Східної та Центральної Європи.

Варто запам’ятати! Автохтони — корінні жителі певної місцевості.

За однією з версій давніх авторів, прабатьківщина слов’ян могла розташовуватися в басейні річки Дунай. Першим її висловив відомий нам Нестор Літописець у «Повісті минулих літ».

Учені-фольклористи вважають, що на користь думки про землі біля Дунаю як прабатьківщину слов'ян говорить велика популярність цієї річки у старовинному народному фольклорі. У давніх піснях слова «ріка» і «Дунай» часто виступають синонімами й позначають велику воду, розливи річок.

На думку сучасних учених, прабатьківщина слов'ян охоплювала частини сучасної центральної та східної Польщі, південної Білорусі та північно-західної України. Щодо великих географічних об'єктів — це землі на північ від Карпатських гір, що простягаються від верхньої частини долини річки Одра на заході через витоки Вісли й Бугу до середньої течії Дніпра на сході.

Із часом територія їхнього розселення значно розширилася. Велике розселення слов'ян відбувалося протягом V—VII ст. з верхів'їв річки Прип'ять до середньої течії Дніпра, а потім на Наддністрянщину, Карпати та Балкани. За інформацією давніх авторів, уже в V ст. на території сучасної України жили дві великі слов'янські спільноти — анти й склавини.

Анти займали території від річок Прут до Сіверського Дінця. Протягом IV-VI ст. були досить значною силою. Пізніше, найімовірніше, змішалися зі склавинами.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ (СТОР. 207 ПО КАРТІ):

Склавини заселили великі простори від Дніпра до Дунаю. Деякий час у другій половині VI — першій половині VII ст. перебували під владою Аварського каганату. Згодом від середини

VII ст. назва «склавини» в писемних джерелах згадувалася дедалі рідше. Натомість автори вживали назви окремих слов'янських племен чи племінних об'єднань. На землях сучасної України з нащадків склавинів та антів формувалися східнослов'янські племена, які були пращурами українського народу.

Домашнє завдання: опрац. парагр. 64, завд. 2 стор. 208 в зошит.

4. 05. 2020 понедельник

7 класс. История Украины

Тема урока "Украинские земли в составе Венгрии, Молдавии, Московии и Османской империи. Крымское ханство". Продолжение - стр. 191 - 194, 196 - 197

Видеоурок на данную тему - переходим по ссылке и смотрим  https://www.youtube.com/watch?v=E6-JAxGiPUE

Крымское ханство. 

Нашествие монголов и захват степных просторов Причерноморья и Крыма существенно изменили состав населения этих земель. Господствующей этнической группой стали монголы, смешавшиеся с половцами и другими местными этническими группами, к ним стали применять название «татары».

Северное Причерноморье и Крым в составе Золотой Орды образовали отдельный улус. С конца XIII в. монгольские ханы все чаще выбирали Крым для постоянного проживания. Одним

из таких мест был город Солхат (современный Старый Крым).

Утверждение монголов на крымских землях со временем привело и к распространению там ислама. Во второй четверти XV в. Золотая Орда распалась, и на ее территории возникло несколько самостоятельных государств: Большая Орда, Астраханское, Казанское, Сибирское ханства, Ногай и Крымское ханство.

Возникновение Крымского ханства связывают с именем хана Хаджи-Гирея (1428—1466 гг.).

О его происхождении читаем на стр. 191 в рамочке

Хаджи-Гирей смог при поддержке Литвы отстоять независимость своего ханства от посягательств хана Большой Орды. Это произошло в 1449 г. (по другим источникам — в 1455 г.). После смерти Хаджи-Гирея в результате междоусобной борьбы власть перешла к его младшему сыну Менгли-Гирею (1468—1514 гг.).

Крымские ханы сохраняли формальную власть над украинскими землями в составе Великого княжества Литовского и выдавали великому князю ярлык на княжение на этих территориях. Последний ярлык был выдан в 1472 г.

Однако власть Менгли-Гирея была непрочной. На ханский престол претендовали представители других знатных родов. Менгли-Гирей был свергнут и брошен в тюрьму.

Мятежный бей Эминек обратился за помощью к турецкому султану Мехмеду II, который сам хотел утвердиться в Крыму. В 1475 г. Мехмед II овладел всем южным побережьем Крыма и крепостью Азов в устье реки Дон.

Оказавшийся на свободе Менгли-Гирей был вынужден признать власть султана, а Крымское ханство с 1478 г. стало вассалом Османской империи.

В Крымском ханстве сложилась своеобразная система управления, частично заимствованная у исламских стран.

Далее работаете с учебником стр. 192 - 193: в тетрадь выписать термины, которые характеризуют систему управления в Крымском ханстве (они выделены жирным шрифтом), и значение этих терминов.

Большинство населения ханства было свободным. Основным их занятием было скотоводство (разводили лошадей, крупный рогатый скот, овец). В горной части Крыма также занимались земледелием. Здесь выращивали злаки, огородные культуры; было распространено виноградарство и садоводство. Стремительно развивалось ремесло: гончарство, ковроделие, изготовление медной и оловянной посуды,

оружия и т. д.

В период становления ханства происходило формирование самобытной крымскотатарской культуры. Существенное влияние на ее развитие оказали наследие народов, населявших полуостров до прихода татар, и исламская культура. Центрами формирования культуры стали резиденции ханов: сначала это был Солхат, позднее — Кирк-Ор, а в начале XVI в. — Бахчисарай.

К древнейшим архитектурным памятникам ханства относятся купольные усыпальницы правителей и других влиятельных людей — дюрбе. Их строили из тесаного камня, скрепленного прочным известковым раствором. Самый древний дюрбе находится в Чуфут-Кале.

Важное место в архитектуре ханства занимали мечети. Одной из первых мечетей является шестистолпная базилика, заложенная в 1314 г. в Солхате в честь хана Узбека. Ее деревянное

перекрытие поддерживается изнутри двумя белокаменными аркадами (арками). Главный вход (с севера) выделен порталом, украшенным искусной резьбой по камню. Храм хорошо сохранился до наших дней.

Ранние мечети строили без минаретов (башен), но внутри уже был мембер — трибуна со

ступенями и площадкой для имама (главы мечети).

Важными архитектурными и инженерными сооружениями были колодцы, обеспечивающие жителей полуострова водой в условиях засушливого климата. Один из таких колодцев

сохранился в Чуфут-Кале.

На XVI в. приходится строительство Бахчисарайского дворца, ставшего жемчужиной архитектуры крымских татар.

Посмотрите видео о Бахчисарайском дворце

Генуэзские колонии. Княжество Феодоро. 

В то время как монголы осваивали степную часть Крыма, в горных районах и на южном побережье происходили бурные события. По Нимфейскому договору между Византией и Генуей (1261 г.) генуэзцы получили исключительное право на торговлю в Черном море. Генуэзцы на месте древней Феодосии основали торговую факторию Кафа, которая стала важным торговым пунктом между Востоком и Западом. Также им удалось вытеснить из Крыма своих конкурентов — венецианцев.

У генуэзцев складывались непростые отношения с монголами, а со временем и с крымскими татарами: войны чередовались с перемириями. Постепенно к началу XV в. генуэзцы овладели

всем южным побережьем Крыма от Кафы до Херсонеса. В Судаке и Чембало (современная Балаклава) они возвели надежные крепости. Укрепления Судака сохранились до наших дней.

С XIV в. Кафа становится центром торговли невольниками, которых кочевники захватывали во время грабительских набегов. К середине XV в. город стал одним из крупнейших в мире, здесь проживало 70 тыс. человек.

Рядом с генуэзскими факториями (торговыми поселениями) с конца XII в. в горных районах Крыма развивалось княжество Феодоро. Его столицей был город Феодоро (Мангуп). Феодориты смогли найти общий язык с татарами и мирно сосуществовать с ними, в то время как с генуэзцами княжество вело частые войны, в частности за выход Феодоро к морскому побережью.

Расцвет княжества приходится на XV в., период правления Алексея I и его сына Алексея II. В княжестве были развиты сельское хозяйство и ремесло, а его население составляло 200 тыс. человек.

В 1475 г. столицу княжества взяли в осаду турки. Оборона Мангупа продолжалась почти полгода. Защитникам города помогал отряд молдавского господаря Стефана III Великого. Турки потеряли почти всех янычар. После падения города 15 тыс. его жителей были убиты или проданы в рабство.

Смотрим видео

Домашнее задание: проработать парагр. 20, стр. 192 - 193: в тетрадь выписать термины, которые характеризуют систему управления в Крымском ханстве (они выделены жирным шрифтом), и значение этих терминов.

30. 04. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Падіння Західної Римської імперії" - стор. 199

Заповнені таблиці з домашнім завданням за минулий урок чекаю на ел. пошту

ВАРВАРСЬКІ ПЛЕМЕНА — СУСІДИ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Вам уже відомо, що «варварами» римляни називали своїх сусідів-неримлян, яких вони вважали відсталими та некультурними. Варварами називали різні за походженням народи, зокрема кочовиків — гунів, слов'янські племена, а також германців, до яких належали готи, франки, вандали, бургунди та інші.

Ще з II ст. н. е. варвари почали здійснювати набіги на Римську імперію. 

Дивимось картинки на стор. 199

Не оминули варвари й Україну. Так, у першій половині ІІІ ст. в українське Причорномор'я з Прибалтики прийшли готи. Тут вони захопили античні міста-держави Ольвію, Тіру, а також

Боспорське царство. Звідси в другій половині ІІІ ст. здійснювали походи в Малу Азію та на Балканський півострів, завдаючи клопоту Римській імперії. Із часом готи розділилися на дві

групи: вестготів, які жили на захід від Дністра, й остґотів, які жили в нижній течії Дніпра. У IV ст. готи прийняли християнство та створили королівство на чолі з Германаріхом.У 375 р. держава впала під натиском навали гунів, що прийшли в Європу з далекої півночі Китаю.

ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ

Період з IV до VII ст. відомий як Велике переселення народів. Цей процес мав кілька причин: зміна клімату, що змушувала кочовиків шукати нові пасовища для худоби; посилення майнової та соціальної нерівності; зростання ролі вождів і знаті, їхнє прагнення до захоплення нових земель і воєнної здобичі.

Велике переселення народів — масштабне переміщення населення в IV-VII ст., що поклало початок новим державам на руїнах Римської імперії - записати визначення в зошит.

На початку V ст. головною небезпекою для римської держави були гуни. У 30-х роках V ст. вождь Аттіла об'єднав під своєю владою гунські племена. «Бич Божий» — саме таке прізвисько дістав Аттіла від римлян. Він спустошив Балканський півострів і вдерся до Галії.

Завдання:

1. Дізнайтеся за картою (с. 201 або тут нижче), які регіони Римської імперії охопила гунська навала.

2. Де відбулася битва війська Аттіли з об’єднаними силами римлян і германців у 451 р.?

3. Чому, на вашу думку, римляни прозвали Аттілу «Бичем Божим»?

4. Виконайте завдання до карти

ПЕРШЕ ПАДІННЯ РИМУ

У 395 р. Римська імперія остаточно розділилася на дві частини — Західну та Східну. Відтоді імперія ніколи більше не об'єднувалася. Головну небезпеку для Римської імперії на півночі становили вестготи на чолі з Аларіхом. У 410 р. приблизно 40 тис. рабів з усієї Італії збіглися в табір Аларіха. Уночі міські раби відчинили браму Рима й впустили тих, хто тримав місто в облозі. Так Аларіх увійшов у Рим. Протягом трьох днів варвари грабували місто. Римляни могли знайти захисток лише в церквах, які Аларіх зберіг.

Падіння Рима сучасники сприйняли як всесвітню катастрофу, адже протягом 800 років існувало «Вічне місто», влада якого поширилася на все Середземномор'я.

ЗАХОПЛЕННЯ РИМА ВАНДАЛАМИ. ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

У 455 р. вандали (німецькі племена) увійшли в Рим, і їхній вождь Гейзеріх дав своїм воїнам 14 днів на пограбування міста, яке до того було зруйноване.Усі будинки й палаци розграбували, тисячі римлян вивезли в Африку й перетворили на рабів. Усе, що вандали не могли вивезти з Рима, вони зруйнували й зламали, знищивши величезну кількість творів мистецтва. Відтоді слово «вандалізм» стало символом безглуздої жорстокості та руйнації культурних цінностей. Західна Римська імперія фактично більше не існувала. 

У 476 р. германець Одоакр відібрав в останнього римського імператора — 15-річного Ромула Августула — знаки імператорської влади й відправив їх до Константинополя. «Вічне місто» стояло обезлюдніле, частково спалене, перетворене на величезні руїни. Це було символом Римської імперії, що розвалилася. 

Дивимось відео

476 р. вважають роком падіння Західної Римської імперії,

коли закінчилася історія Стародавнього світу. Лише Східна Римська імперія проіснувала після цього ще тисячу років, перетворившись згодом на сильну й розвинену Візантійську імперію.

Картинка на стор. 203

Домашнє завдання: опрац. парагр. 53, завдання 5 стор. 204 (хронологічна шкала)

28. 04. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Тема уроку "Дослідження з історії рідного краю" - стор. 227.

Історія краю, або краєзнавство, - один із найцікавіших напрямів сучасної науки. Обумовлено це тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, яка прагне дізнатися, що відбувалося на землі, де вона народилася і живе, що було до неї, як жили її прародичі, що переживали, з якими труднощами стикалися, як їх переборювали; про їх одяг, свята і будні - всю різнобарвну палітру життя.

Відповідати на всі ці питання і покликана наука - краєзнавство.

Якщо стисло сформулювати, краєзнавство - це наука про минуле рідного краю.

Ви ніколи не замислювалися над тим, навіщо нам потрібна пам'ять? Чи тільки для того, щоб пам'ятати своє ім'я, дату народження, назву вулиці, що вчора було на лекції? Мабуть, не тільки для цього. Нам необхідно пам'ятати багатовікову мудрість народу, його історичний досвід, традиції.

Людина залишає на землі багато свідчень своєї діяльності. Усе, що вона говорить чи пише, усе, що вона виготовляє, усе, до чого торкається, - дає нам свідчення про неї. Маленька намистина, яку знайшли в землі, пожовклі сторінки старої книги, герб на будинку, мідна монета - усе це "сліди" минулого. До одних з них можемо доторкнутися рукою, про деякі прочитати, а інші дадуть нам уявлення про те, як люди сприймали себе і навколишній світ, як оцінювали історичні події, як складали легенди і міфи, у що вірили.

Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, культура і минуле. Краєзнавчими дослідженнями можуть займатися окремі люди та цілі установи й організації.

Завдання історичного краєзнавства:

а) досліджувати історичні події, які відбулися на території краю, місцеві пам’ятки історії й культури;

б) поширювати історичні знання про рідний край, зокрема викладати історію рідного краю.

Місцева історія, на відміну від національної та світової, більш конкретна та детальна. Зазвичай, щоб виконати краєзнавче дослідження, історику недостатньо археологічних знахідок, місцевої преси та архівних матеріалів. Він мусить спілкуватися з людьми, просити дозволу на ознайомлення з сімейними архівами, фотоальбомами, кіно- і відеоматеріалами, зібрати свідчення очевидців, використати власні спостереження. Йому знадобляться знання про походження місцевих топонімів, дослідження фольклористів та етнографів.

Тематика краєзнавчих досліджень теж доволі різна. Є роботи, присвячені історії рідного краю загалом або його історії в окрему епоху, а є історичні дослідження вулиць, громадських та

приватних споруд, пам’ятних місць, життєписи відомих земляків та дослідження сімейної історії, родоводи. З таких історій, як із цеглинок, хороший дослідник зводить будівлю історії України.

Чому родове дерево є історичним джерелом

У сімейних архівах знатних родин у давнину та нині зберігають відомості про походження сім’ї та прізвища, про родинні зв’язки та близькість до інших заможних і відомих людей. Схему походження сім’ї називають родовим, або генеалогічним, деревом. Збирання інформації про власний родовід мало велике значення в давні часи. Аби довести свою шляхетність і мати

право на привілеї, лицарі та інші дворяни збирали відомості про своє походження. Результати досліджень історії власної родини зображали у вигляді дерева. В основі, або ж у корінні, такого дерева часто розміщували герб засновника родини, а на гілках (праворуч і ліворуч) — герби батька й матері. Зазвичай родове дерево має вигляд картини, яку розміщують на видноті.

Як «зростити» родовідне дерево? - стор. 230 - 231 - опрацьовуємо самостійно

Домашнє завдання: спробуйте створити своє родовідне дерево

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "ІМПЕРАТОРИ ПРОТИ КРИЗИ В ІМПЕРІЇ" - стор. 197

У ІІІ ст. Римська держава потерпала від кризи у владі. З 235 по 284 р. на імператорському престолі змінилося 22 імператори.

Для подальшого вивчення теми вам необхідно в зошиті заповнити таблицю 

"Правління Діоклетіана і Костянтина"

Ім'я імператора	Дати правління	Що зробив імператор
Діоклетіан	284 – 305
Костянтин	306 - 337

Щоб заповнити таблицю, вам потрібно опрацювати стор. 197 - 198 і подивитись відео про них

Домашнє завдання: заповнити в зошиті таблицю по стор. 197 - 198 і за допомогою відео

27. 04. 2020 понедельник

7 класс. История Украины

Тема урока "Украинские земли в составе Венгрии, Молдавии, Московии и Османской империи. Крымское ханство" (стр. 187)

Закарпатье в составе Венгрии. 

Племена угров, переселившиеся в конце IX — начале X в. в Паннонию (современная Венгрия) — Придунайскую низменность, столкнулись здесь с местным славянским населением, жившим преимущественно в предгорьях Карпат. 

Борьба венгров за покорение славянского населения Закарпатья растянулась на столетия. Во времена расцвета Руси и Галицко-Волынского княжества край неоднократно входил в их состав. С ослаблением Галицко-Волынского княжества Закарпатье окончательно

присоединилось к Венгрии, где было разделено на отдельные территориально-административные единицы — комитаты. Их возглавляли наместники — ишпаны (жупаны), назначаемые королем из числа венгерской знати. Они осуществляли административную, военную и судебную власть. Земли, особенно в равнинных районах Закарпатья, раздавались венгерским землевладельцам, а в города переселялись венгры, немцы, евреи. Славянское население вытеснялось в горы или подвергалось мадьяризации (переход на венгерский язык

и усвоение венгерской культуры).

Заметную роль в истории края сыграл подольский князь Федор Кориатович, который после поражения от великого литовского князя Витовта переселился в Закарпатье. Федор получил от венгерского короля город Мукачево и стал наместником Бережанского комитата. Федор

Кориатович выступал против введения крепостничества и мадьяризации. С его именем связано бурное развитие края: разрослись города Мукачево и Берегово, возникло много новых поселений. Был достроен Мукачевский замок, сам город обнесен защитным валом, а неподалеку основан православный монастырь Святого Николая. Со временем в Мукачеве возникло православное епископство. Именно благодаря православной вере большинству закарпатских украинцев удалось сохранить родной язык и культуру.

Судьба Буковины. Буковина как историко-географический регион сформировалась в XIV в. Сейчас северная часть Буковины входит в состав нашего государства (Черновицкая область), а южная — в состав Румынии. В прошлом эти земли покрывали густые буковые леса, они и дали название краю. Во времена Руси и Галицко-Волынского княжества Буковина была неотъемлемой их частью.

После монгольского нашествия край попал в зависимость от Золотой Орды. Северная его часть стала называться Шипинской землей, ею управляли ордынцы. С середины XIV в. Буковина оказалась под властью Венгрии, а южную часть края активно заселяли валахи (румыны).

В середине XIV в. вспыхнула борьба валахского и молдавского населения за создание собственного государства, завершившаяся провозглашением в 1359 г. независимого Молдавского княжества. Шипинская земля вошла в состав княжества как автономное образование, сохранившее свой статус до середины XV в.

В XIV—XV вв. Шипинская земля быстро развивается в хозяйственном отношении, растет численность населения. Города Хотин и Черновцы становятся важными центрами ремесла и торговли. В Хотине проходят крупнейшие в Молдавском княжестве ярмарки.

После ликвидации автономии в XV в. Шипинская земля была переименована в Буковину. Впервые название «Буковина» встречается в грамоте молдавского господаря (князя) Романа I от 30 марта 1392 г. Со второй половины XV в. Молдавии пришлось вести ожесточенную борьбу за независимость от Османской империи, владения которой приблизились к границам княжества. Сначала Молдавия (а в ее составе и Буковина) была вынуждена признать вассальную зависимость от турок, а со временем, в 1514 г., вошла в состав Османской империи, под властью которой находилась до 1775 г.

Украинские земли в составе Московского государства. Окончательная ликвидация на украинских землях удельных княжеств в составе Великого княжества Литовского и наступление католической церкви происходили одновременно с развитием Московского государства, которое освободилось от монгольского господства и было единственным независимым православным государством после падения под ударами турок Константинополя (1453 г.). Московские правители считали, что именно Москва должна стать правопреемницей

Руси и собирательницей ее земель. Великий князь московский Иван III начал титуловаться «Государем и великим князем всея Руси», а в 1489 г. впервые заявил великому князю литовскому и королю польскому: «Наши города, и волости, и земли, и воды король

за собой держит».

Такая позиция московского правителя крайне обострила отношения между Москвой и Литвой. Страны охватила почти непрерывная череда войн (1500—1503, 1507—1509, 1512—1522 гг.).

В результате, опираясь на поддержку удельных чернигово-северских князей, которые были преимущественно потомками Рюриковичей, Московия увеличила свои владения за счет Чернигово-Стародубского и Новгород-Северского княжеств. Все, кто оказывал сопротивление московитам, были казнены или взяты в плен. Вновь присоединенные земли были разделены на уезды во главе с воеводами. Удельные князья, перешедшие в Московию, получили службу и владения от великого московского князя. В 1523 г. Новгород-Северское княжество было ликвидировано.

Татарско-турецкие набеги на украинские земли. Дикое Поле. После распада Золотой Орды, которую литовские князья считали одним из главных врагов, Великое княжество Литовское

утратило интерес к союзу с Крымом. Этой ситуацией воспользовался Иван III: ему удалось объединиться с крымским ханом Менгли-Гиреем против Большой Орды и Великого княжества Литовского. Благодаря этому союзу Менгли-Гирей нанес окончательное поражение Орде, захватив и уничтожив в 1502 г. город Сарай.

Этот московско-татарский союз сыграл трагическую роль в судьбе украинского народа.

Крымское ханство оказалось крайне опасным соседом. В течение последующих десятилетий оно стало главным источником поступления рабов на невольничьи рынки черноморского побережья.

Первое большое нападение крымских татар на украинские земли произошло в 1474 г. В результате сильному разорению подверглись Подолье и Галичина. Через несколько лет та же

участь постигла Восточное Подолье.

Особенно опустошительным был поход татар 1482 г. на Киев.

В тот же период на границе украинских земель появились турки. В 1476 г. они опустошили Буковину, а в 1498 г. — Галичину, где взяли в плен около 100 тыс. человек. За первыми походами последовали и другие. Один из крупнейших набегов произошел в 1500 г., в результате которого был собран 50-тысячный ясырь (определение на стр. 195 на полях). 

Со времени образования Крымского ханства до конца XV в. на украинские земли было совершено более 40 нападений (в основном на Волынь), некоторые из них носили характер больших военных походов. Были частично или полностью опустошены некоторые города и регионы, захвачены в плен 220 тыс. человек (при общей численности населения украинских земель около 3,7 млн человек). В XVI в. было зафиксировано 69 нападений в течение 63 лет (на Подолье, Волынь, Руское и Белзское воеводства и другие территории).

Потери населения составляли 353 тыс. человек. В результате турецко-татарских набегов украинские земли южнее Киева почти полностью обезлюдели и опустели. Они получили название Дикое Поле (или просто Поле). Из-за нападений татар и турок

встал вопрос о защите южных границ во владениях Литвы и Польши.

Сопротивление населения стало одним из важных факторов формирования украинского казачества — нового сословия в обществе, первое упоминание о котором в документах датируется 1492 г. (некоторые историки называют 1489 г.) (термин "казак" - на стр. 195 на полях).

Смотрим карту в учебнике на стр. 182 или здесь

Домашнее задание: проработать стр. 187 - 190, 194 - 195

24. 04. 2020 пятниця

7 класс. Всемирная история

Тематическое оценивание "МАТЕРИАЛЬНЫЙ И ДУХОВНЫЙ МИР

ЕВРОПЕЙСКОГО СРЕДНЕВЕКОВЬЯ,  СТРАНЫ ЦЕН ТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ в X—XV вв."

Ответы присылаем на email     markova201011@gmail.com или другим удобным вам способом

1. К сословию молящихся относились:

А. епископы

Б. рыцари

В. магнаты

Г. ремесленники

Д. крестьяне

2. Авиньонское пленение пап длилось:

А. 1198-1216 гг.

Б. 1378-1417 гг.

В. 1309-1377 гг.

Г. 590 -604 гг.

3. Деятелями эпохи раннего Возрождения являлись:

А. Пьер Абеляр, Рожер Бэкон

Б. Фома Аквинский, Франциск Ассизский

В. Сандро Боттичелли, Франческо Петрарка

Г. Авинцена, Алкуин

4. О ком речь: Одним из первых интерес к естественным наукам проявил профессор Оксфордского университета, монах-францисканец. Особое значение он придавал математике, физике, химии, пытался создать микроскоп и телескоп, объяснил происхождение радуги

А. Фома Аквинский

Б. Роджер Бекон

В. Марко Поло

Г. Донателло

5. Знаменитый венецианский купец и путешественник, свои путешествия описал в «Книге»:

А) Альберт Великий;

Б) Роджер Бэкон;

В) Франциск Ассизский;

Г) Марко Поло.

6. Вычеркните неверный ответ: самыми известными университетами были:

А) Оксфордский;

Б) Краковский;

В) Кембриджский;

Г) Болонский.

7. Соотнесите:

А. Роланд                                                 1. Профессор Оксфордского университета

Б. Марко Поло                                        2. Герой одной из популярних средневековых поэм

В. Роджер Бекон                                     3. Средневековый путешественник

8. Считается, что до того, как стать правителем княжества Само, его основатель был::

А) купцом;

Б) пиратом;

В) священником;

Г) воином.

9. Вычеркните неверный ответ: Славяне в ходе расселения разделились на:

А) западных;

Б) северных;

В) южных;

Г) восточных.

10. Вычеркните неверный ответ: Перечисленые монархи были правителями Польши

А) Мешко I;

Б) Болеслав Жестокий;

В) Болеслав Храбрый ;

Г) Болеслав Кривоустый.

11.  Расставьте в хронологической последовательности события:

А) Принятие христианства болгарами;

Б) падение Великой Моравии под ударами венгров;

В) прибытие Кирилла и Мефодия в Великую Моравию;

Г) возникновение княжества Само.

12. Расставьте в хронологической последовательности события истории Чехии:

А) сожжение Яна Гуса

Б) битва около Липан

В) получение Чехией статусакоролевства при короле Вратиславе ІІ

Г) начало Гуситских войн

23. 04. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Римська імперія в ІІІ ст. Криза в Римській імперії" (стор. 194)

Римська імперія мала величезну територію, сильну армію і, здавалося, ніщо не могло похитнути її могутності. Проте в господарстві імперії розпочалася криза (занепад).

Рубрика "Пізнавально і цікаво" - стор. 194 - 

висновок: Рим від завойовницьких походів перейшов до оборони від варварських племен.

Основою всього господарства була праця рабів. Вони працювали в полі й пасли худобу, зводили будинки й акведуки, палаци та храми. Дешева рабська праця витіснила працю вільних ремісниківі селян, у яких, до того, землевласники поступово відібрали їхні землі. 

"З б и т к и в і д р а б і в" — уривок з твору римського письменника Колумелли (I ст. н. е.)

В окремих маєтках, куди власникові важко дістатися, всі категорії землі будуть у кращому стані, якщо її обробляють вільні колони, ніж раби. Особливо хлібні лани, які набагато менше, ніж виноградники й дерева, гинуть від господарювання колонів і більше терплять збитків від рабів. Раби здають на сторону биків, погано випасають худобу, не перевертають ретельно землю, набагато більше витрачають зерна, ніж вони його засівали, не доглядають посіви, щоб вони давали добрі сходи. Кількість зерна, зібраного для молотьби, вони щодня зменшують, оскільки самі крадуть та й від крадіїв не охороняють.

Питання

1. Назвіть, яких збитків зазнавали власники землі від рабів, що працювали на його полі.

2. Кому пропонує Колумелла передати землю, щоб зменшити втрати.

3. Поясніть, чому раби погано працювали.

Вільні селяни, ремісники розорялися й перетворювалися на пролетарів — людей без майна

й без роботи, які живуть подачками, охоче беруть участь у будь- яких заколотах. Тільки в одному Римі в II ст. н. е. жили близько 200 тис. пролетарів, які не працювали, але щодня одержували їжу, а іноді й гроші. Від римської влади вони вимагали безкоштовних розваг, насамперед гладіаторських боїв. Гасло «Хліба й видовищ!» стало правилом їхнього життя.

З ІІІ ст. власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Вони надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати сім'ю, власне невеличке господарство.

За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою

та віддавати певну частку від урожаю. Орендарями також ставали розорені городяни, вільні

селяни та інший збіднілий люд — їх називали колонами. Римські імператори дедалі менше залишалися на престолі, багатьох із них убивали під час змов. Якщо протягом II ст. н. е. правили дев'ять імператорів, то в ІІІ ст. н. е. їх змінилося понад 40!

«Сенатські» імператори — імператори, яких проголошував сенат. 

«Солдатські» імператори — імператори, поставлені при владі своїми легіонами.

У другій половині III ст. н. е. почастішали напади на Римську імперію варварських племен (варварами римляни називали будь-яких чужинців). Імператори Риму зі змінним успіхом вели війни з готами, галлами, бургундами та іншими народами. Легіони ледве відстоювали кордони імперії.

Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. Готи - загальна назва одного з германських союзів племен першої половини І тис. н. е. Вихідці зі Скандинави, готи на початку н. е. переселилися до Прибалтики, а на рубежі 2-3 ст. - у Східну Європу.

Домашнє завдання: опрац. стор. 194 - 196. Як ви розумієте вислів «Хліба та видовищ!»? Чому таке явище виникло в Давньому Римі?

21. 04. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Тема уроку "Історичні праці ХІХ – початку ХХ ст." (стор. 216)

Я думаю, що ви без складнощів виконали завдання 2 на стор. 212 (таблиця), і якщо узагальнити ваші відповіді, то робимо наступні висновки:

*Повість... охоплювала період з початку формування Руської держави - Русі України, а Козацькі літописи - період Гетьманщини (17 ст)

*Повість... носила повчальний характер і рушіями історії вважала князів - правителів, а Козацькі літописи не носили повчального характеру, рушіями історії вважали козаків - героїв.

Продовжуємо працювати з письмовими історичними джерелами. Особливий інтерес до наукових досліджень історії України пов’язаний з боротьбою за збереження історичної пам’яті українського народу та відновлення української держави за часів іноземного панування.

Усе розпочиналося зі збору цікавої інформації про життя, звичаї, традиції українського народу та інших народів країни. Під час етнографічних експедицій учені записували також і перекази про історичне минуле, досліджували історичні документи. Поступово такі історичні дослідження ставали повнішими й відкривали очі людям на те, що український народ має свою

цікаву історію.

Перші наукові праці з історії України були написані в першій половині ХІХ ст. та опубліковані в тодішній столиці Російської імперії – Петербурзі. Минуле України в них подавали з

проімперських позицій. Навчали історії у Львівському, Харківському та Київському університетах. Перший науковий гурток, члени якого цікавилися історією України, виник у

Харкові. У Львові українські вчені взялися за вивчення історії Церкви та Галицько-Волинського князівства. При Київському університеті в 1873 році було засноване Історичне товариство Нестора-літописця, яке регулярно видавало свої «Читання…». А в 1892 році у Львові розпочало роботу Наукове товариство імені Шевченка, яке мало окрему історичну секцію. Його дійсними членами були найкращі українські та іноземні науковці того часу.

Історична секція видавала «Записки…», де більшість публікацій стосувалися історії України. Назване товариство працює у Львові й сьогодні.

Українські історики ХІХ ст., на відміну від козацьких літописців, рушієм історії вважали народ, усі його стани та верстви разом. Ідеї національного відродження були популярні в усіх

бездержавних народів Європи: у чехів, словаків, поляків, фінів, румунів. В Україні ці ідеї найкраще відображені у «Книзі буття українського народу» Миколи Костомарова (1817—1885). Написана як програмний документ таємного «Товариства св. Кирила і Методія», створеного в Києві в 40-х роках ХІХ ст., «Книга буття…» передбачала швидке руйнування імперій, скасування кріпацтва і поділу на стани, відновленняукраїнської державності. Автор прогнозував, що Україні належатиме чільне місце у створеному на демократичних засадах

союзі слов’янських держав. М. Костомаров (рис. 104) був першим професійним істориком, який описував історію України як історію окремого народу, усі верстви якого духовно поєднані

спільною культурою. Він намагався довести, що українці унікальні своєю мовою та народним характером. За М. Костомаровим, вони від природи зорієнтовані на особисті потреби, відстоюють самоврядування і свободу. Натомість росіяни, наприклад, схильні шанувати

владу й підпорядковувати особисті інтереси спільному обов’язку. Тому в обох народів зовсім різна історія.

Найвидатнішим представником історичної науки вважається Михайло Грушевський (1866–1934 рр.). Його змалку виховували в повазі до української мови, пісень, традицій. (1866—1934). Результатом його титанічної праці стали 10 томів «Історії України-Руси». Дослідження охоплювало період від Первісності до кінця 50-х років ХVІІ ст. Перший том цієї праці побачив світ у 1898 році у Львові, останній – 1936 р. в Києві, уже після смерті автора (рис. 105).

Навіщо Михайло Грушевський написав цю багатотомну «історію українсько-руського народу»? Відповідь дав сам автор у вступному слові до першого тому своєї праці. «Історія України-Руси» мала представити наукове бачення української історії. Дослідник ставив перед собою дуже складне завдання – у всеохопному описі історії українського народу показати унікальність його «духу» (культури) і безперервність розвитку. Він планував пояснити, коли та як сформувалася ця культурно-територіальна спільнота, а далі послідовно, період за періодом, розглянути її історію. Запропонованою М. Грушевським періодизацією ми досі послуговуємося при вивченні історії України у школі. Ключовими для цього дослідника були три поняття: «народ», «держава» й «історична особа». Рушієм історії, її «героєм» у М. Грушевського є «народ, маса народня зі своїми ідеалами й змаганнями, з своєю боротьбою,

поспіхами й помилками». У складні історичні миті народ висуває з-поміж себе якогось «не героїчного героя» – вольову людину з певними талантами та слабкостями. До таких історик відносив, наприклад, княгиню Ольгу та короля Данила.

Держава для М. Грушевського – швидше зло, ніж добро. Вона обмежує особисту свободу та самоврядування сільських і міських громад. Український народ приймав її устрій, законодавство і владу тільки тоді, коли вони не суперечили його «духу», національним традиціям. «Чужим» для себе правилам він чинив активний опір.

Погляди М. Грушевського на державність розкритикував В’ячеслав Липинський (1882—1931). Він та інші авторитетні історики вивчали розвиток української держави, показуючи

залежність інтересів народу від стану, в якому ця держава перебуває. 

Книги, у яких результати наукових досліджень подані в доступній для нефахівця формі, називають науково-популярними. Авторам таких видань здебільшого є вчені, які пишуть їх з метою пояснити природні або суспільні явища чи спростувати далекі від наукових висновків уявлення про світ. Одним з перших науково-популярних описів нашої історії була ще одна «Історія України-Русі» (1908). Автор цієї книги, український історик та письменник з Миколаєва Микола Аркас, написав її для свого сина. 

Перші історичні романи та повісті з’явилися в Європі у першій половині ХІХ ст. Героями цих творів були лицарі-одинаки на зразок Айвенго чи народні месники, як от Робін Гуд.

Українські митці героїзували козацтво. Своєрідним взірцем козака став Тарас Бульба, придуманий Миколою Гоголем. В основу відомої поеми «Гайдамаки» Тараса Шевченка теж покладено історичні події – повстання селян, яке отримало назву Коліївщина. 1857 року вийшла друком «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Це – перший український історичний роман. Його сюжет побудований на основі реальних подій часів гетьманування Івана Брюховецького.

В якості узагальнення вивченого спробуйте виконати завдання 2 на стор. 222 - таблиця: для її заповнення користуйтесь парагр. 21 - 22.

Домашнє завдання: завдання 4.6 на стор. 226 (встановити відповідність)

6 клас. Всесвітня історія

Тематичне оцінювання «Виникнення міста Рим. Римська республіка в V – I ст.. до н. е.»
Відповіді надсилаємо на email  markova201011@gmail.com 
або іншим доступним для вас способом

Завдання для тематичного оцінювання 

1.         Яке море НЕ омиває береги Апеннінського півострова?

А) Іонічне      Б) Адріатичне       В) Егейське      Г) Лігурійське

2.         Заможних землевласників у Давньому Римі називали

А) патриції    Б) плебеї        В) аристократи       Г) сенатори

3.         З латини республіка перекладається як

А) «суспільна справа»   Б) «добра справа»     В) «народна справа»    Г) «важлива справа»

4.         Що будували в Римі на знак перемоги?

А) храми    Б) колони      В) піраміди         Г) арки

5.         Кого римляни називали пунійцями?

А) карфагенян    Б) греків       Б) македонців      В) єгиптян

6.         2 серпня 216 р. до н.е. битва між римлянами та карфагенянами відбулася біля поселення

А) Замми     Б) Кіноскефали      В) Канни       Г) Мессану

7.         Ім’я Август, що було додане до імені спадкоємця Юлія Цезаря, означає

А) «народжений богами»   Б) «жрець богів»    В) «звеличений богами»    Г) «названий богами»

8.         У якому році спалахнуло повстання Спартака?

А) 72 р. до н.е.    Б) 74 р. до н.е.     В) 76 р. до н.е.       Г) 78 р. до н.е.

9.         Який із крилатих висловів НЕ належить Юлію Цезарю?

А) «І ти, Бруте!»    Б) «перейти рубікон»   В) «гуси Рим урятували»        Г) «Прийшов, побачив, переміг»

10.       Юлій Цезар помер внаслідок

А) смертельної хвороби   Б) поранення в бою       В) підступної змови   Г) нещасного випадку

11.       Оберіть твердження, що НЕ стосується біографії Октавіана Августа.

А) Перейшовши зі своїм військом річку Рубікон, розпочав громадянську війну проти  сенату й Помпея

Б) За його правління закладено основи системи принципату

В) У 27 р. до н.е. заявив у сенаті про бажання скласти повноваження

Г) За його правління Єгипет став римською провінцією

12.       Арковий міст, яким прокладали водогін у Давньому Римі називався

А) форум        Б) інсула       В) акведук          Г) атрій

17. 04. 2020 пятница

7 класс. Всемирная история

Тема урока "Центральная и Восточная Европа" продолжение (стр. 234)

Венгрия. В 896 г. племена угров переселились из причерноморских степей на средний Дунай, покорив местное славянское население. Семь племен угров возглавил вождь Арпад. Это событие венгры назвали «обретением Родины», а Арпад основал первую княжескую (вскоре королевскую) династию Венгрии. В 955 г., потерпев поражение от императора Оттона I, венгры прекратили нападения на германские земли и перешли к оседлому образу жизни. Начиная с 955 г. среди венгров распространялось христианство по западному образцу. Князь Иштван I Арпад при поддержке германских рыцарей начал крестить венгров огнем и мечом, одновременно уничтожая ную древнюю племенную знать. В знак признания его успехов в распространении христианства папа римский прислал Иштвану I королевскую корону, и на Рождество 1000 (1001) г. он был коронован. За заслуги в крещении венгров церковь впоследствии провозгласила короля Иштвана святым, и он стал главным святым Венгрии. Для

укрепления своей власти Иштван I провел административную реформу, разделив территорию страны на округа — комитаты, во главе которых стояли ишпаны (жупаны). Они собирали для короля налоги, осуществляли власть на местах. Ишпаны селились, как правило, в замках и располагали отрядом конных воинов. Такое административное деление страны с перерывами просуществовало вплоть до ХХ в.

В середине XI — начале XIII в. в стране продолжалась междоусобная борьба. Наиболее влиятельная феодальная знать — бароны и магнаты — имела огромные земельные владения и безграничную власть в обществе. Произвол знати начал угрожать владениям средних и мелких землевладельцев, которые, как правило, состояли на королевской службе. Впоследствии из них начал формироваться новый слой общества — дворянство (шляхта). Именно эта социальная

группа возглавила движение против произвола феодалов и добилась от короля издания в 1222 г. «Золотой буллы». Этот документ ограничивал права короля, магнатов и иноземцев и гарантировал права будущих дворян (шляхты). Последняя статья буллы давала право магнатам оказывать сопротивление королю, если тот не выполнял обязательств.

В 1241—1242 гг. Венгрия подверглась опустошительному монгольскому нашествию. 11 апреля 1241 г. у села Мохи венгры были наголову разгромлены монголами. Казалось, что Венгрия прекратила свое существование. Однако в 1242 г. монголы неожиданно покинули территорию страны, и король Бела IV принялся за укрепление ее обороноспособности. Стали быстро расти города, имевшие статус «свободных королевских городов». Крупнейшим городом была Буда. Большинство населения венгерских городов составляли немецкие переселенцы. В XIV—XV вв. Венгрия переживала период наивысшего подъема и расцвета.

В 1301 г. династия Арпадов прекратила свое существование. При поддержке папы римского королем был избран Карл Роберт (1310—1342). Он железной рукой навел порядок в королевстве, обуздав магнатов. Король осуществил ряд мероприятий, способствовавших экономическому развитию страны, упорядочил финансовую систему. Во внешней политике Карл Роберт отдавал предпочтение дипломатии. Важным дипломатическим шагом стало заключение в 1335 г. в Вышеграде военного и торгового союза с Чехией и Польшей. Этот союз стал весомым фактором в регионе на ближайшие 200 лет.

Противоположностью Карла был его сын Лайош I Великий (1342—1382), прославившийся нескончаемыми военными авантюрами. Хотя ему удалось распространить свою власть на Сербию, Боснию и часть Болгарии, это не принесло Венгрии положительных результатов. Страна нажила новых врагов, а магнаты, вспомнив о своих правах, после смерти Лайоша I добились избрания королем Сигизмунда (Жигмонда) Люксембурга (1387—1437), обещавшего им новые привилегии. Во внутренней политике Сигизмунд продолжил политику Карла Роберта, что способствовало дальнейшему расцвету страны.

Во внешней политике Сигизмунд столкнулся с новой угрозой —турками-османами, которые начали завоевание Балканского полуострова. Попытка пойти в наступление и покончить с турецкой угрозой потерпела полное поражение в битве при Никóполе в 1396 г. После этого Венгрия в борьбе с турками придерживалась оборонительной стратегии. Теперь Сигизмунд сосредоточил внимание на западном направлении, где был избран германским и чешским королем, а позднее и императором Священной Римской империи. Кроме того, он договорился с австрийскими Габсбургами о принципах взаимонаследования престола, что впоследствии стало решающим в судьбе Венгерского королевства.

После смерти Сигизмунда Венгрия подверглась новому нашествию турок. 

Последний взлет Венгрии в период правления Матьяша I Корвина (1458—1490).

Матьяш навел порядок в государстве, упорядочив управление, финансы, суды, войско. На государственную службу принимались люди по профессиональным признакам, а не по знатности. Законодательно были упорядочены отношения между крестьянами и феодалами.

Успешные действия Матьяша во внутренней политике позволили ему проводить активную внешнюю политику. Однако все эти достижения были утрачены после его смерти, и вскоре Венгрию захватили турки.

Польское королевство. Западнославянское государство Польша

образовалось из союзов племен, которые расселялись в бассейне реки Вислы. Центром формирования государственности стало племенное объединение полян, расположенное в районе города Гнезно. Здесь возникло княжество, которое в IX—X вв. объединило земли

в бассейнах рек Вислы и Одера. От названия полян и происходит название государства Польша.

Первым известным польским князем был Мешко I (960—992) из династии Пястов. В 966 г. князь Мешко I принял христианство от германских епископов по западному обряду. Он по-

корил племена, жившие вдоль Вислы, и образовал Польское государство. Значительно увеличил территорию Польши сын Мешко I Болеслав I Храбрый (992—1025). Он объединил

под своей властью все польские земли, в 1018 г. захватил Чехию и Моравию. В 1000 г. в городе Гнезно было создано архиепископство. Этим актом польская церковь провозгласила свою независимость от германского архиепископа. В 1025 г. Болеслав I принял титул короля.

В 1139 г. польский король Болеслав III Криворотый разделил свои владения между сыновьями на четыре княжества: Краковское, Сандомирское, Мазовецкое и Познаньское. Краковское княжество было передано старшему сыну вместе с титулом короля и верховной властью над другими князьями. Раздел государства между сыновьями положил начало длительному периоду феодальной раздробленности. Польша утратила почти все приобретения Болеслава I Храброго и оказалась под угрозой порабощения. Для борьбы против своих соседей — пруссов мазовецкий князь в 1126 г. пригласил Тевтонский орден. Одержав победу над пруссами, орден быстро превратился из союзника в завоевателя. В 1157 г. император Фридрих I Барбаросса вынудил польских князей признать его верховенство и платить дань.

В 1241 г. южные земли Польши пережили опустошительное монгольское нашествие. Однако феодальная раздробленность не остановила хозяйственное развитие польских земель. В XIII в. благодаря немецким и еврейским переселенцам бурно развивались новые города. Укрепление городов, которым предоставлялось право самоуправления, способствовало развитию торговли и ремесел. Основные внешнеторговые пути пролегали через Краков—Торунь—Xелм—Гданьск и Львов—Краков—Вроцлав.

Сословия:

Хозяйственное развитие способствовало формированию основных сословий польского общества. Господствующим сословием были магнаты — крупные землевладельцы, которые добились закрепления за собой наследственного землевладения, а также шляхта — служилая

знать. Привилегированным сословием было также духовенство, которое владело значительными имениями и имело ряд привилегий.

В период феодальной раздробленности изменилось и положение крестьянства. Зависимая часть крестьян была переведена на фиксированный налог (чинш) — натуральный или денежный, что давало им большую хозяйственную самостоятельность.

Хозяйственный подъем польских земель, постоянная внешняя угроза, этническое и церковное единство стали основанием к объединению польских земель и укреплению королевской власти.

ВИДЕО

Период раздробленности в истории Польши завершился в годы правления Владислава Локетека (1306—1333), который смог преодолеть сопротивление князей, городской верхушки и внешних врагов и объединить под своей властью почти все польские земли, которые не входили в состав соседних государств. После восстановления единого Польского государства в 1320 г. Владислав Локетек был провозглашен королем.

Политику объединения Польши продолжил его сын Казимир III Великий (1333—1370). Сначала ценой территориальных уступок он обеспечил мир с соседями. К Чехии отошла Силезия (1348 г.), к Бранденбургу — Западное Поморье, а к Тевтонскому ордену (в 1237 г. объединился с Орденом меченосцев) — Восточное Поморье. Для укрепления внутреннего положения Казимир III провел реформы. Он разделил Польшу на административные единицы (воеводства, кастелянства), во главе которых поставил своих сторонников. Далее король создал общепольские органы: королевскую канцелярию, центральную казну, суд, войско. Была проведена денежная реформа: введена полноценная монета — «краковский грош», что способствовало оживлению торговли. Казимир III также попытался создать единый сборник законов для всей страны, но этому мешали существенные отличия в жизни Великой и Малой Польши. Пришлось составить два сборника законов (1346—1347 гг.) — Вислицкий и Пётрковский. Реформы позволили укрепить королевскую власть, но ее усиление не имело достаточной поддержки в обществе. Опереться на города в борьбе против магнатов, как это было в других европейских государствах, польские короли не могли из-за их немецко-еврейского происхождения. Шляхта, враждовавшая с магнатами, получив привилегии в 1374 и 1454 гг., сама стала на путь ограничения королевской власти. В период правления Казимира III были завоеваны в 1349—1352 гг. Галиция, а в 1366 г. — часть Волыни. Галицко-Волынское

государство прекратило свое существование.

Важные даты:

681 г. Образование Первого Болгарского царства ханом Аспарухом

IX — начало X в. Образование Чешского государства

Конец IX в. Вторжение в Европу угров

920-е гг. — 935 г. Правление в Чехии князя Вацлава

1000 (1001) г. Коронация Иштвана I

1018 г. Разгром Первого Болгарского царства Василием II Болгаробойцей

1333—1370 гг. Правление польского короля Казимира III Великого

1410 г. Грюнвальдская битва

1419—1434 гг. Гуситские войны

ДЛЯ ОБОЩЕНИЯ ВСЕЙ ТЕМЫ ПРЕДЛАГАЮ ВАМ ПРОСМОТРЕТЬ ВИДЕОУРОК

Домашнее задание: проработать парагр. 20-21

16. 04. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Виникнення та поширення християнства" (стор. 190)

Після розгрому повстань скорених народів, рабів і бідноти в II—I ст. до н. е. пригноблені версти римського суспільства опинилися в ще складнішому становищі. Зневірені люди розмірковували над запитаннями: що робити знедоленим людям, де знайти порятунок від важких умов життя? Античні філософи навчали, що сонце, земля, вогонь — це явища природи,

а не боги. Боги були жорстокими, вередливими й мало чим відрізнялися від людей. 

Розгляньте на стор. 190 хмаринку. Як ви розумієте зашифровані в ній слова?

Релігія євреїв — юдаїзм — мала риси, що привертали до себе увагу людей. Це — монотеїзм (віра в єдиного Бога), а також віра в те, що настане день, коли на Землі з'явиться Месія (рятівник, «помазаник Божий») і врятує свій народ від римського рабства. У Палестині, де жили євреї, численні юдейські секти пропонували людям різні ідеї.

З таких сект і виросла нова релігія — християнство - визначення на стор. 190 (внизу)

У І ст. н. е. спочатку на землях Давньої Палестини, а згодом і по всій території імперії серед простих людей поширилися чутки, що незабаром прийде до них добрий і справедливий Бог, який захистить пригноблених і стражденних людей. Цей Бог уже був на землі й жив як проста людина. Його життя описувалося в рукописних сувоях — Євангеліях (грецькою — «блага, добра звістка»). Євангелія склали основу другої частини Біблії — Нового Завіту.

Яка книга є священною для християн, де відтворено суть християнсва?

Біблія складається з двох частин — Старого і Нового Завітів. У Старому Завіті міститься історія єврейського народу, а також його сусідів — філістімлян, фінікійців, ассирійців, вавилонян. Новій Завіт розповідає про народження, життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа.

Тривалий час точилися дискусії щодо того, чи існував Ісус Христос як реальна історична особа. Вивчення різних джерел, зокрема Біблії, яка розповідає про його життя, свідчення сучасних йому і пізніших істориків дали підстави стверджувати, що Ісус Христос — реальна особа. Він народився, можливо, близько 7—3 рр. до н. е. у місті Віфлеємі, на півдні Іудеї.  За біблійною легендою, він був сином Бога, хоча мав і земних батьків. Його батька звали Йосифом, а матір — Марією. Дитинство Ісуса минуло в Назареті. Його сприймали як Сина Божого, месію, тобто виконавця рятівної місії, посланця Бога на Землі. У своїх проповідях Ісус Христос проголошував необхідність пошуків Царства Божого, оскільки найвище благо і найвища мета людини не в земному житті, а за його межами. Він закликав до свідомого зречення земних, матеріальних насолод. Таке зречення є необхідною умовою духовного очищення й оновлення життя, що, у свою чергу, дасть змогу людині увійти до Царства Небесного (Божого). Отже, до Царства Небесного можуть потрапити прості, бідні люди, здатні духовно оновитися. Проповіді Ісуса знайшли відгук у найбідніших верств населення.

Працюємо з рубрикою "Поміркуйте" на стор. 191: читаємо джерело і відповідаємо на питання

Християни в кожному місті створювали свою організацію — общину (громаду) вірян.

Перші християнські общини в І ст. складалися переважно з пригнічених верств населення — рабів, збіднілих селян, міської бідноти. Вони не тільки разом молилися, а й допомагали одне одному.

Організацію християнських громад почали називати церквою (релігійна організація, яка об'єднує прихильників тієї чи іншої релігії; споруда, де відбуваються богослужіння). На чолі християнської громади стояв єпископ. Керівник великої громади називався патріархом (від латинського «патер» — батько).

У часи гоніння християни для здійснення обрядів збиралися таємно, зазвичай уночі. Першим притулком християн у Римі були катакомби — підземні ходи природного або штучного походження (малюнок стор. 192). У підземних кімнатах ховали померлих і відправляли релігійні поминальні обряди.

Християнство було відкритим для кожного — бідного й багатого, римлянина й варвара, і

воно швидко поширювалося. Поступово християнство стало головною релігією Римської

імперії. Гоніння на християн припинилися, і згодом самі імператори прийняли християнську

віру.

У 313 р. римський імператор Константин видав закон, яким визнав християнську релігію.

Сам він також прийняв християнство. Центром християнства був Рим, а римського патріарха почали називати Папою Римським. У 394 р. імператор Феодосій затвердив едикт (указ) — християнство стало державною релігією Римської імперії.

Щоб узагальнити вивчене, пропоную вашій увазі презентацію - натисніть тут

Домашнє завдання: опрац. парагр.51, дайте відповідь на питання: які загальнолюдські цінності утверджувало християнство?

14. 04. 2020 вівторок

5 клас. Історія України.

Тема уроку "Руські і козацькі літописи" (стор. 205)

На минулому уроці ми познайомились з вами з тим, якими способами відбувається пізнання історії - через мистецтво, за допомогою науки або за допомогою історичного факту. Також ми знаємо, що історію творять люди і досліджують науковці, які називаються істориками.

На першому уроці ми дізнались, що для вивчення історії науковці поділили всі історичні джерела на письмові, усні і речові (згадайте і наведіть приклади)

Сьогодні розглядаємо письмові історичні джерела. 
Для відтворення минулого сучасні вчені-історики найчастіше користуються писемними джерелами. До них належать різноманітні написи та документи, створені людьми за допомогою знаків і символів.
Письмо виникло понад 5000 тис. років тому. Люди не завжди писали на папері чи в гаджетах за допомогою літер. Подивіться на картинки нижче

Спочатку про важливі події свого життя люди сповіщали на камені, різноманітних дощечках, посуді, кістках. Наші предки-українці для письма використовували кору берези (бересту) та пергамент (матеріал з телячої шкіри). Батьківщиною сучасного паперу вважають Китай, де, за свідченнями китайських літописів, майстер Цай-Лун у 105 р. н. е. винайшов папір. До цього для письма використовували бамбук.

Для дослідження історії України вчені послуговуються широким колом писемних джерел. Згадки про події на наших землях містяться у працях давньогрецьких, римських, арабських, європейських мандрівників, учених, політиків. Важливим писемним джерелом історії Русі-України є літописи — твори, у яких оповідь про події велася по роках (зверніть увагу на термін на стор. 206 на полях сторінки - визначення "літопис") 

Найдавніший твір руського літописання, що дійшов до нас, – це «Повість минулих літ» (рис. 101). Уклав її чернець Києво-Печерського монастиря Нестор (бл. 1056 — бл. 1114 р.). Він також був автором «Житія князів Бориса і Гліба» та «Житія Теодозія Печерського» (рис. 102).

«Повість…» літописець традиційно починає від Потопу, переказує легенди про перебування на Горах Київських апостола Андрія та заснування Києва, коротко розповідає про розселення східних слов’ян, виділяючи серед них полян. Далі автор подає усі відомості за роками, починаючи з 6 360 р. від створення світу (852 р. до н. е.). Відтоді, каже він, щодо земель навколо Києва використовують назву «Руська Земля».

Зміст та характеристику "Повісті..." читаємо на стор. 208

Літописання розвивалося в Україні протягом X—XVIII ст. Тому розрізняють кілька видів літописів: 

*княжі (укладалися у столицях князівств),

*місцеві (укладалися в інших містах і монастирях) 

*козацькі (створені в козацьку добу).

 Козацькі літописи. Історичні праці козацької доби, про які йтиме мова, – це «Літопис Самовидця» (1677—1702 рр.), «Літопис Григорія Граб’янки» (1710 р.) та дві книги «Літопису Самійла Величка» (1715—1720 рр.). Ці твори названі літописами, хоч насправді з цим жанром у них мало спільного. Найближчі вони до публіцистики – текстів на важливі для суспільства теми, мета яких – роз’яснити проблеми, викрити облуду, переконати читача вдатися до тих або інших дій. Автори, спираючись на джерела, ведуть з читачем жваву невимушену розмову зрозумілою йому мовою. Тож, у публіцистичних творах поєднуються ознаки наукового дослідження та художнього слова.

Хто був автором «Літопису Самовидця», – невідомо. Учені припускають, що його на схилку літ міг написати священик, колишній генеральний підскарбій Війська Запорозького Роман Ракушка-Романовський (1622—1703). Двоє інших – це полковник Григорій Граб’янка (бл. 1666—1738) та посадовець Генеральної канцелярії Війська Запорозького Самійло Величко (1670—1728). Найбагатшим на інформацію та найбільш науковим серед козацьких літописів є «Літопис Самійла Величка».

Рукопис охоплює період від початку Національно-визвольної війни до 1700 року. Літописець охарактеризував людські якості та державну діяльність дев’ятьох гетьманів України. С. Величко, на відміну від Самовидця, не обмежився власними спогадами. У Літописі використано чимало джерел: праці іноземців, державні документи, козацькі хроніки та

щоденники (діаріуші).

Зміст та характеристику "Літописів" читаємо на стор. 210 - 211

Домашнє завдання: опрацювати парагр.21 і спробувати за допомогою текста параграфа заповнити в зошиті таблицю і стор. 212 підручника.

6 клас. Всесвітня історія

Продовження теми "Культура Давнього Риму"

Розглядаємо три питання:

1. Культура епохи Римської республіки

2. Римська община. Життя й побут громадян Давнього Риму 

3. Римська сім'я та виховання дітей в Давньому Римі

Пропоную вам порівняльну таблицю Богів давніх греків і давніх римлян. Ми бачимо, що римляни запозичили у греків богів

Подивіться, будь ласка, відеоурок з даної теми

13. 04.2020 понеділок

7 класс. История Украины

Тема урока "Украинские земли в составе Великого княжества Литовского". Продолжение (стр. 180)

Киевское и Волынское удельные княжества. Чтобы предотвратить новые выступления украинских удельных князей, после провозглашения Казимира великим князем были восстановлены Киевское и Волынское удельные княжества. Волынское княжество отдали Свидригайлу, который правил им до конца жизни (до 1452 г.), после чего оно было ликвидировано.

В Киевском удельном княжестве было восстановлено правление династии Ольгердовичей. Князем стал сын Владимира Ольгердовича Александр (Олелько) Владимирович (1441—1454 гг.). Олелько и его сын Семен (1455—1470 гг.) попытались восстановить могущество Киевского государства. Кроме укрепления власти Олельковичи стремились расширить свои владения. Так, под их властью оказались Киевщина, Переяславщина, Брацлавщина (Восточное Подолье), часть Черниговщины. Олельковичи способствовали освоению степных просторов (Дикое Поле) южнее своих владений, ведя отчаянную борьбу с татарами. Киевские князья не только занимались проблемами собственных владений, но и претендовали на великокняжеский престол.

Смотрим карту на стр. 182 или здесь, находим упомянутые мною территории.

В 1458 г. Семен Олелькович добился создания самостоятельной Киевской православной митрополии. Это событие окончательно разделило украинскую и московскую православные церкви.

Рост могущества Киевского княжества и его почти самостоятельное существование обеспокоили великого князя литовского. После смерти Семена Олельковича в 1471 г. он ликвидировал княжество. Брат Семена Михаил Олелькович не был допущен в Киев, а его

наместником стал Мартин Гаштольд.Мартину Гаштольду пришлось силой утверждать свою власть в Киеве, жители которого не желали видеть его своим наместником.

Таким образом, к началу 70-х гг. XV в. на украинских землях было окончательно ликвидировано удельное устройство и управлять землями стали воеводы.

Читаем документы на стр. 181, отвечаем на вопросы к документам (в рамке)

Выступления русской православной знати в конце XV — начале XVI в. С ликвидацией Волынского и Киевского удельных княжеств литовская знать укрепила свои позиции и уже могла не считаться с интересами русской православной знати. Однако представители русской православной знати пытались восстановить ее прежние влияние и положение. Одним из проявлений этого стал заговор 1481 г.,когда младшие потомки Олельковичей, лишенные своих уделов, попытались отделить свои бывшие владения от Великого княжества Литовского и присоединить их к Московскому княжеству. Однако заговор был раскрыт, а заговорщики казнены.

После смерти великого князя литовского и короля польского Казимира IV Ягеллончика в 1492 г. наследником стал его сын Александр (1492—1506 гг.). Новый великий князь продолжил политику, направленную на укрепление власти католиков. Литовская католическая знать выступала за независимость Литвы и против унии с Польшей, видя в польской знати своих соперников. Напряженными отношениями между Литвой и Польшей сразу воспользовалось Московское государство, которое, заключив союз с Крымским ханством, начало наступление

на Литву. Московское государство окончательно подчинило Тверь и Новгород, которые тяготели к Литве, захватило почти всю Чернигово-Северщину. Верховские князья, потомки Рюриковичей, перешли на службу к московскому князю. 

Смотрим карту выше, находим территории, присоединенные к княжеству Московскому  (зеленая линия, ориентируйтесь по легенде карты)

В это же время на украинские земли начались опустошительные набеги крымских татар.

Последним выступлением ослабевшей русской православной знати стало восстание 1508 г.

под предводительством князя Михаила Глинского, охватившее Туровскую и Киевскую земли. Однако остальные князья не поддержали мятеж, и М. Глинский бежал в Москву. Решающую роль в подавлении выступления Глинского сыграл князь Константин Иванович Острожский.

Польское господство на украинских землях в конце XIV — XV в. С присоединением Галичины польская экспансия на украинские земли не прекратилась. Следующим объектом посягательств стало Подолье (смотрим карту, находим Королевство Польша, таким же цветом отмечены украинские территории, отошедшие к Польше). Воспользовавшись

междоусобицей в Литве, в 1430 г. польское войско ворвалось на Подолье. На этот раз поляки встретили мощное сопротивление местного населения, возглавляемого князьями Федьком Несвижским и Александром Носом. Поляки потерпели поражение, но именно тогда между великим князем литовским Свидригайлом и Федьком вспыхнул конфликт, в результате которого последний перешел на сторону Польши и помог полякам захватить Западное Подолье.

Чтобы закрепиться на присоединенных украинских землях, поляки в 1434 г. создали в Галичине Русское воеводство, а в Западном Подолье — Подольское воеводство.

Политика Польши по отношению к украинским землям и населению:

1. На захваченных украинских землях политика Польши коренным образом отличалась от литовской. Поляки даже не пытались найти общий язык с местной знатью, а сразу вводили польскую систему управления, передавая ее исключительно в руки поляков. 

2. Кроме того, польские землевладельцы получали имения, а в города приглашались немецкие, еврейские и армянские переселенцы, которым предоставлялись всяческие привилегии. Такая политика привела к утрате городами украинского характера, украинцы были вытеснены из сфер ремесла и торговли.

3. Также на украинских землях была введена польская система судопроизводства, которая носила сословный характер. То есть у каждого сословия был собственный судебный орган. Шляхта подлежала земскому суду, мещане — магистрату, а все остальные —

старостинскому.

4. Утверждение польского господства сопровождалось распространением влияния католической церкви на восток. На этих землях создавалась собственная церковная организация: во Владимире, Галиче, Перемышле, Каменце, Холме были основаны епископства, а в 1412 г. во Львове — архиепископство. В то же время власть запрещала строить новые православные храмы, а старые под разными предлогами закрывала. Православные священники платили налог, в то время как католические священники были от него освобождены. Православным также запрещалось проводить обряды, устраивать

праздники, занимать государственные должности.

Таким образом, установление польского господства сопровождалось полонизацией и окатоличиванием украинского населения. Однако более ярко эти тенденции проявились гораздо позднее.

Домашнее задание: проработать парагр. 19, выписать в тетрадь важные даты (помощь - стр. 186)

10. 04. 2020 п͐ятниця

7 класс. Всемирная история

Тема урока "Христианская церковь в ХІІ - XV вв" (стр.194 парагр 17), "Средневековая культура" (парагр 18 - 19)

Предлагаю вашему вниманию видеоуроки по данной теме

9. 04. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Культура Давнього Риму" (стор. 186)

Для опрацювання теми пропоную вашій увазі презентацію. Просто натискайте - Презентація

На культурний розвиток Риму істотно вплинули греки, які в 146 р. до н. е. були завойовані римлянами. Римські боги, зазнавши впливу еллінів, стали подібними до грецьких. Так, римський Юпітер був схожим на Зевса, Марс — на Ареса, Венера — на Афродіту, Юнона — на Геру. На честь богів римляни влаштовували свята, що відігравали велику роль у суспільному житті.

Найдосконалішою зі збережених архітектурних пам'яток є чудовий 43-метровий Пантеон — «Храм усіх богів». Простір Пантеону увінчує міцне склепіння з відкритим верхом діаметром

9 м. Крізь купол на відвідувачів храму ллються потоки сонячного світла  (див картинки на стор. 188).

Наукові знання

Рим створив велику культуру і прагнув поширити цивілізацію в світі. Цікавим є те, що римляни не продовжили теоретичних досліджень греків у галузі фізики та математики. Їх цікавило здебільшого практичне застосування наукових досягнень. У містах і провінціях вони побудували бруковані дороги з мостами, проклали з гір водогони — акведуки, споруджували

басейни, лазні-терми, бібліотеки. Римляни винайшли бетон, що застосовували в архітектурі. Особливість римської архітектури — використання арок і склепінь (див малюнки стор. 187)

Римський акведук в іспанському місті Сеговія — найдовший зі збудованих римлянами в Європі: 

*його довжина — 818 м, 

*висота 167 арок, складених без цементу або іншого скріплювального матеріалу — 29 м.

* у 1985 р. пам'ятку занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. 

Найбільшою архітектурною пам'яткою часів Флавіїв була Арка Тіта, споруджена на римському Форумі. Вона увічнювала перемогу імператора в Юдейській війні 70 р.

Подивіться, будь - ласка, відео

Дайте відповідь на питання: як використовували римляни наукові досягнення?

Домашнє завдання: прочитайте додаткові джерела з вивченої теми

7. 04. 2020 вівторок

5 клас. Історія України

Тема уроку "Пізнання історії" (стор. 194)

Дізнаємось, як пізнати історію через мистецтво, наукове пізнання, через образ і факт в історії.

Розуміючи важливість знання історії, корисно навчитися її пізнавати. Пізнанням історії

називають відображення минулої дійсності у свідомості людини, а образ цього минулого – її знанням.Знання про минуле, як усяке знання, існує у свідомості людей у різних формах. Найдавніша з них – мистецька. Чому найдавніша? Насамперед тому, що печерним малюнкам та знакам-піктограмам уже кілька десятків тисяч років. Не менш давня й усна народна творчість: казки, легенди, пісні. Знання про події минулого, думки та почуття людей різних

епох мистецтво доносить через художні образи. Художній образ – це конкретно-чуттєва форма відтворення і перетворення дійсності. Існують образи-персонажі (наприклад, образ патріота або державного діяча), образи-пейзажі (наприклад, образ степу), образи-події (наприклад, образ бою чи революції), навіть образи- символи (наприклад, калина як символ України та дівочої краси) та образи-поняття (наприклад, патріотизм, честь, доблесть тощо).

Працюємо практично - стор. 195 - читаємо і відповідаємо на питання до джерела

Окремим способом пізнання минулого є наукове пізнання. На відміну від мистецького, наукове пізнання ґрунтується на мисленні. Щоб здобути нові знання, науковець-історик насамперед має уявити собі предмет свого дослідження – минулу дійсність. Такі

уявлення складуться тільки завдяки дослідженню пам’яток минулого, у яких ця дійсність відображена. Дослідження кожної пам’ятки – це своєрідний діалог історика з тими, чиї думки та наміри у ній втілені. Тільки обдумавши те, що знали творці пам’ятки, дослідник може здобути потрібні йому відомості. Історичне пізнання полягає в тому, щоб на основі джерел

сформувати уявлення про людське минуле, узагальнити ці уявлення через поняття та передати у судженнях корисний для людини і суспільства досвід. 

Усе те, що сталося в минулому, прийнято називати історичними фактами. Фактів минулої

дійсності – безліч. Але історик, на відміну від фізика, не може особисто спостерігати перебіг фактів, які він хоче описати. Щоб описати якісь події, він має працювати з власним уявленням про минуле. Його уявлення базується на відомостях історичних джерел. Коло таких джерел кожен дослідник обирає сам. Як реконструювати історичний факт - звертаємось до схеми на стор. 197. Відбуваються події у хронологічній послідовності, за участю конкретних осіб, у певній місцевості та у визначений час. 

Поміркуйте, яку  роль відіграє людина в історії? Це і є вашим домашнім завданням.

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Практична робота "Римське право" (стор. 184).

Римське право — система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених Римською державою (царського, республіканського періодів і періоду імперії). Розвиток римського права охоплює понад тисячу років, від Законів дванадцяти таблиць (451-450 рр. до н. е.) до римського цивільного права імператора Юстиніана І. Римське право послужило основою

правових систем у континентальній Європі, а також в Ефіопії та найдавніших європейських колоніях.

Дуже вас прощу опрацювати завдання на стор. 184 - 185 - пізнавально і цікаво. 

6. 04. 2020 понеділок

7 класс. История Украины.

Тема урока "Украинские земли в составе Великого княжества Литовского" (стр. 172)

Предлагаю вам просмотреть видеоурок по ссылке Інкорпорація руських удільних князівств до складу сусідніх держав

На северо-западных границах бывшей Руси возникло Литовское государство. С правлением князя Миндовга связывают создание Великого княжества Литовского. К середине XIII в. Миндовг подчинил земли Черной Руси и часть Белой Руси. В 1242 и 1249 гг. Миндовг нанес поражение монголам, что значительно укрепило его авторитет. Важным событием стало крещение князя в 1246 г. по православному обряду. На этот шаг Миндовга подтолкнуло то, что

основу экономического и военного могущества княжества составляли бывшие русские княжества (белорусские земли). В 1248—1249 гг. Миндовг объединил под своей властью все земли Литвы. Его активная политика вызвала сопротивление со стороны Данила Галицкого. Между двумя правителями вспыхнула продолжительная война. Однако со временем они установили союзнические отношения, скрепив их династическим браком своих детей. Впоследствии, как вы уже знаете, сын Данила Шварно стал литовским князем. Два государства превратились для Европы в своеобразный щит от монгольских набегов.

См. карту в учебнике на стр. 173, работаем с легендой карты.

Особенно быстро увеличивались территории Литвы в период правления князя Гедимина

(1316—1341 гг.), который завершил начатое Миндовгом присоединение белорусских земель,

а также захватил часть североукраинских. Гедимин основал новую столицу княжества город

Вильно.Литва начала быстро присоединять к своим владениям украинские земли. Первым значительным приобретением Литвы была Волынь, где стал княжить сын Гедимина Любарт.

Расширение литовских владений на юг продолжилось в период правления великого князя

Ольгерда (1345—1377 гг.), сына Гедимина. В конце 1361 — начале 1362 г. он овладел Киевом

и близлежащими землями, затем Чернигово-Северщиной и большей частью Переяславщины.

В походах Ольгерду активно помогала местная знать, которая монгольскому господству предпочитала литовское.

Решающая битва между монголами с одной стороны, и рускими и литовскими войсками с другой, произошла в 1362 г. (по другим сведениям — в 1363 г.) на Синих Водах. Одержав победу, Ольгерд окончательно вытеснил ордынцев с Подолья. В результате похода Ольгерд смог присоединить к Великому княжеству Литовскому большую часть украинских земель — Киевщину с Переяславщиной, Подолье и Чернигово-Северщину. 

В тетрадь выписать по пунктам политикау Ольгерда стр. 175 - 176.

В это же время стал актуальным вопрос о сохранении целостности Великого княжества Литовского. Ядро своих владений Ольгерд завещал старшему сыну от второй жены — Ягайлу. Кроме того, все Гедиминовичи и Ольгердовичи также попадали под его власть. Однако новый великий князь неожиданно столкнулся с противостоянием со стороны родственников. Кроме того, над Литвой и Польшей нависла угроза — Тевтонский орден. В этих условиях в 1385 г. между двумя странами была заключена Кревская уния, согласно которой Литва должна была принять католицизм и навсегда присоединить к Польше свои литовские и русские земли. Таким образом, объединившись с Польшей, Великое княжество Литовское утратило свою независимость. В 1386 г. великий князь Ягайло крестился по католическому обряду под именем Владислав, женился на польской королеве Ядвиге и стал королем Польши, а одновременно и великим князем литовским. 

Смотрим видеоурок по ссылке Кревская уния.

Однако Кревской унией остались недовольны некоторые литовские князья, которых возглавил Витовт. Они выступили за сохранение самостоятельности Литвы. Ягайло в 1392 г. был вынужден признать Витовта наместником Литвы, и он фактически стал литовским князем. Кревская уния была отменена.

Власть Витовта поддерживала украинская знать, которая выступала против окатоличивания и видела в нем правителя, способного противостоять посягательствам Московского княжества и нападениям монголов. Однако планам Витовта по преобразованию Великого княжества Литовского в самостоятельное могущественное государство не суждено было осуществиться. Летом 1399 г. в битве на реке Ворскле он потерпел поражение от монголов и был вынужден искать пути примирения с Ягайлом. 18 января 1401 г. в Вильно была заключена уния, согласно которой Великое княжество Литовское признавало вассальную зависимость от Польши. Все украинские и литовские земли после смерти Витовта должны были перейти под власть польского короля. Заключив Виленскую унию, Витовт с новым рвением принялся укреплять свое княжество. Он достиг успеха в войне с Московским государством, присоединив к себе часть его владений. Витовт совместно с Польшей принял активное участие в борьбе с Тевтонским орденом, которая завершилась победой для объединенного польско-литовско-украинского войска в Грюнвальдской битве ( 1410 г.).

После победы над Тевтонским орденом, который стал вассалом Польши, вновь появились надежды на независимость Великого княжества Литовского. Новая расстановка сил была закреплена Городельской унией 1413 г. Согласно унии, признавалась независимость Литвы и после смерти Витовта, но под властью польского короля. Также уния подтверждала привилегированное положение католиков: только они могли занимать высшие должности в государстве. Это вызвало недовольство со стороны православной знати и привело к внутреннему конфликту в Литве, который вспыхнул вскоре после смерти Витовта. Чтобы обеспечить себе и своим землям независимость от Польши, Витовт решил короноваться.Коронацию назначили на 8 сентября 1430 г. Однако корона не была вовремя доставлена в Вильно: ее перехватили и уничтожили поляки, не желавшие разрыва унии. Коронацию пришлось отложить, а 27 октября 1430 г. Витовт внезапно умер.

Самостоятельно проработать события, связанные с восстанием Свидригайла, выделив при этом его  причины, ход и результаты - стр. 179 - 180. В помощь - посмотрите видео по ссылке, начните с 13й минуты  восстание Свидригайла.

Домашнее задание: чит. стр. 172 - 180

3. 04. 2020  п͐ятниця

7 класс. Всемирная история

Тема урока "Центральная и Восточная Европа" (стр 224)

Узнаем о первых государствах западных славян, о Болгарском царстве, о Чешском королевстве и гуситских войнах.

Славяне, как и германцы, сыграли большую роль в гибели Римской империи и формировании

новой средневековой европейской цивилизации. В начале нашей эры славяне, как считает большинство ученых, жили между реками Висла и Днепр. В V—VII вв. происходило Великое расселение славян. Они заняли значительную территорию и разделились на три группы —

западную, восточную и южную. От этих трех групп происходят современные славянские народы: чехи, словаки, поляки, болгары, сербы, украинцы, белорусы, русские и другие.

Работаем с картой на стр. 224, пользуемся легендой карты и находим племена и союзы племен.

Можно воспользоваться этой картой

В первой половине IX в. на землях между средним Дунаем и верховьями рек Лаба и Одер возникло государство Великая Моравия. Большинство ее населения составляли племена моравов. Основателем Великой Моравии считают князя Моймира (818—846). Он и его преемники — князья Ростислав (846—870) и Святополк (870—894) — вели борьбу против германских князей, которые пытались захватить их земли. Эпоха правления Ростислава и Святополка стала временем высшего расцвета Великой Моравии. Тогда в ее состав, кроме

моравов, входили чехи, полабские славяне, польские племена, славяне Паннонии и Словакии.

Смотрим карту

Карта 7. Великая Моравия.
а - Великоморавское государство при Моймире I и Ростиславе;
б - территориальные приращения до 874 года;
в - приращения при Святополке;
г - ареал слензан, предположительно входивший в состав Великоморавской державы;
д - регион сорбов, находившихся при Святополке в союзнических отношениях с Великой Моравией;
е - границы соседних политических образований;
ж - важнейшие населенные пункты Великой Моравии

В 863 г. в Моравию прибыли два грека из Солуни — братья Мефодий и Константин (последний более известен под именем Кирилл, которое он принял перед пострижением в монахи). Оба брата получили хорошее образование в Константинополе, свободно владели македонским языком. Чтобы сделать христианскую веру понятной для славян, они создали славянский алфавит и перевели Библию и богослужебные книги на славянский язык. Проповедь христианства братьями из Солуни имела большой успех. Тысячи моравов и чехов приняли крещение. 

Создание Кириллом и Мефодием славянской письменности, перевод Библии и их деятельность как просветителей имели огромное значение для всей славянской культуры. Именно за эти заслуги в славянских странах братья были признаны православной церковью равноапостольными святыми. Считается, что благодаря деятельности Кирилла и Мефодия Великоморавское государство оставило свой след в истории. После смерти князя Святополка начались междоусобицы между его сыновьями, что привело к ослаблению Великой Моравии. В конце IX в. ее разгромили угры (мадьяры).

Болгарское царство. Славяне, осевшие в северо-восточной части Балканского полуострова после Великого расселения, основали в первой половине VII в. Союз семи племен. (См. карту выше - "Славяне и их соседи..."). В 679 г. на эти земли из Приазовья переселились племена булгар во главе с ханом Аспарухом. Совместная борьба против аваров и византийцев объединила два народа в единое славяно-булгарское государство — Первое Болгарское царство. При преемниках хана Аспаруха территория Болгарского царства значительно увеличилась.Эпохой наибольшего могущества Первого Болгарского царства было правление Симеона Великого (893—927). В тетрадь выписать деятельность Симеона на стр. 227 по пунктам (вы это умеете делать). Прочитав стр 227 до конца, устно определите причины, по которым погибло Первое и Второе Болгарское царство.

Чешское государство возникло в начале X в. Князья чехов, жившие на реке Влтава, объединили в союз соседние славянские племена. На чехов постоянно давили германские епископы. Около 973 г. в Праге было основано подчиненное Риму епископство, и с тех пор там исчезли остатки восточного христианства. Основателем первой правящей княжеской и королевской династии в Чехии был легендарный Пржемысл. Самым известным среди первых Пржемысловичей стал князь Вацлав (921—929). Он был непримиримым сторонником христианства и способствовал его распространению среди язычников-чехов. Это вызвало

недовольство у древней родовой знати. Против Вацлава был организован заговор. Он был предательски убит младшим братом Болеславом (929—967).

Весь XI в. для Чешского государства прошел в борьбе против соседних государств. Чехия то побеждала, то терпела поражение. В 1085 г. император Генрих IV за помощь в борьбе против папы римского предоставил чешскому князю Вратиславу II королевский титул. Чехия

получила статус королевства, но была зависима от Германии. Однако чешские короли действовали вполне самостоятельно. После гибели последнего из Пржемысловичей чешский трон перешел к немецким князьям из династии Люксембургов.

В XIV в. сложились благоприятные условия для развития чешских земель. Чехия стала основным источником серебра в Европе. Кроме того, сюда переместился политический центр Священной Римской империи. Император Карл IV Люксембург (1346—1378), который одновременно был и королем Чехии, всю свою политику направил на развитие собственных родовых владений. Как следствие, в Чехии стали быстро расти города, развивались торговля, промыслы. Он перестроил Прагу, основал Пражский университет (1346 г.). Однако во всех своих начинаниях Карл IV опирался на немецких переселенцев. За быстрым развитием края скрывалось множество проблем. Так, нарастал конфликт между чехами и немцами, которые имели разные права; возросло недовольство католической церковью, которая стремительно теряла авторитет. Все это способствовало формированию в Чехии мощного национально-религиозного народного движения. Позднее это движение назвали гуситскими войнами, а его сторонников — гуситами. Название движения возникло от имени чешского проповедника,

профессора Пражского университета Яна Гуса (1371—1415).

Для ознакомления с биографией и деятельностью Яна Гуса предлагаю вам просмотреть видео

Как вы поняли, Яна Гуса казнили, но конфликт продолжался. Национальное движение чехов возглавил полуслепой Ян Жижка (стр. 231 - 233). На карте в учебнике либо здесь видим походы Яна Жижки, места важнейших битв гуситов (название чешского реформаторского религиозного движения, названное по имени Яна Гуса). 

 Движение гуситов вызвало обеспокоенность как папы римского, так и императора. Началась война, превратившаяся в религиозную борьбу католицизма против гуситского реформационного движения и борьбу немцев против славян. В гуситском движении участвовали различные слои общества: от феодалов до крестьян, от богатых до самых бедных. Когда, казалось бы, основная цель была достигнута, среди участников движения возникли разногласия. Гуситы разделились на умеренных — чашников (последователи Яна Гуса, которые причащали простых верующих из чаши) и радикальных — таборитов (название происходило от горы Табор в Южной Чехии, где находился центр движения). Последних возглавил Ян Жижка, а после его смерти — Прокоп Великий.

В тетрадь в виде схемы запишите требования обеих групп и социальный состав (кто их поддерживал) со стр. 233.

Два лагеря гуситов

чашники                                                        табориты

В битве при Липанах (1434 г.) табориты были разбиты. Чашники заключили соглашение с католической церковью, по которому разрешались оба вида причастия, а богослужение велось на чешском языке. Позже эта уступка была отменена.

Устно дочитав параграф до конца, выясняем, каково было историческое значение движения гуситов.

Домашнее задание: чит. стр.224-233

2. 04.2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія

Тема уроку "Утворення Римської імперії. Октавіан Август". 

Познайомимось з особистістю , дізнаємось про нову форму правління і систему державного управління. Також вивчимо нові поняття: принципат, преторіанці.

Я думаю, що опрацювавши параграф 47 і додаткові джерела про повстання Спартака, ви з легкістю відповісте на мої запитання:

-які були причини повстання Спартака?

-які воєнні походи здійснив Юлій Цезар?

-які реформи здійснив Юлій Цезар?

Після смерті Юлія Цезаря в Римі тривали війни за розширення римських володінь та боротьба за владу. У 27 р. до н. е. родич Цезаря Октавіан установив одноосібне правління у володіннях

Риму — період республіканського правління в державі завершився. Римський сенат, слухняно приймаючи пропозиції Октавіана, присвоїв йому ім'я «Август» (священний, звеличений божеством). В історії Риму розпочався період імперії. Октавіана.  Як імператор Октавіан Август зосередив у своїх руках повноваження всіх органів колишньої римської республіки. Така форма правління, коли зберігалися республіканські установи, але влада належала одній людині, дістала назву принципата (у перекладі з латинської — керівна роль, імператорська влада). 

Дати правління Октавіана 27 р до н е - 14 р н е (запишіть у зошит)

Для більш детального ознайомлення працюємо з рубрикою "Пізнавально і цікаво" і знайомимось з поняттям "преторіанці"  (стор. 180).

Більше розуміння про особистість Октавіана дасть перегляд наступного відео

За часів Августа у всій імперії розгорнулося грандіозне будівництво. Місто прикрасили багатьма чудовими спорудами, створили нову площу — Форум Августа (малюнки на стор. 181). 

За правління Августа продовжували існувати тогочасні римські державні установи. Авторитет сенату був відновлений. Август вивів із сенату тих, хто за своїм походженням не міг належати

до вищого стану, скоротив кількість сенаторів до 600 осіб. Сенат слухняно приймав пропозиції Августа. Із сенаторів почали обирати префекта міста, який відповідав за охорону порядку в Римі. Август надав сенаторам право займати почесні місця в театрі й цирку, одержувати вищі командні посади в армії. Продовжували скликати народні збори, на яких ухвалювали закони за пропозицією імператора або інших магістратів. Але вибори не були вільними: голосували за тих, на кого вказував Август.

Великого значення набули прокуратори, яким доручали збирати податки й управляти невеликими провінціями. Опорою влади Августа були вершники — привілейована верства з верхівки плебсу, ті, хто служив в кінноті. З них призначали командирів преторіанців, прокураторів.

Імператор рідко очолював воєнні походи, доручаючи вести їх своїм талановитим і відданим помічникам. Август вважав, що Римській імперії треба піклуватися не так про здобуття нових, як про охорону вже наявних земель. Із цих міркувань Август не поспішав з новими завоюваннями. Завойовані землі були перетворені на римські провінції. Для зміцнення влади Риму в провінціях Август наділяв землею солдатів-ветеранів. Тут будували міста й фортеці, активно вели торгівлю. Місцеве населення опановувало латинську мову, римську культуру. Але жителів провінцій, незважаючи на ліквідацію деяких податків і прагнення імператора обмежити сваволю намісників, продовжували вважати людьми «другого сорту».

Домашнє завдання: Прочитайте уривки з твору Светонія про Октавіана Августа. Зробіть висновки про спосіб життя, здоров’я, риси вдачі правителя Риму. Яку цінну інформацію про повсякденне життя римлян містить уривок?

"За обідом бувало три зміни, якнайменше - шість; усе подавалося без особливої вишуканості, але з найбільшою привітністю. Свята й урочистості влаштовував він з більшою пишністю, а іноді - тільки жартома. Що ж до їжі, то їв він дуже мало й невибагливо. Любив грубий хліб, дрібну рибку, вологий сир, відтиснутий руками; під͐їдав і в передобідні години, коли і де завгодно, щойно зголодніє. Дуже піклувався про своє слабке здоровя. Насамперед, він рідко купався: натомість зазвичай обтирався олією або розпарювався перед відкритим вогнем, а потім обливався водою кімнатної температури. Ніколи не говорив ні перед сенатом, ні перед народом, ні перед військом, не обміркувавши й не склавши свою промову заздалегідь, хоча не позбавлений був здатності говорити й без підготовки".

Шановні діти! Ви можете подивитися відеоурок з даної теми

31.03.2020 вівторок

5 клас. Історія України. 

Тема уроку "Правові пам͐ятки України" (стор. 185).

Дізнаємось про правові памятки в різні періоди існування України, як вони формувались, хто був їхніми авторами.

Перевірка домашнього завдання. Уважно прочитавши параграф 18, ви з легкістю розвязали задачі. Отже, відповідь на завд. 5.1 - 7 ст., 5.2 - 6 ст., 5.4 - 410 років.

Ще з давніх часів походять українські звичаї і традиції: в них проявляється повага до старших, турбота про здоров͐я і благополуччя сім͐ї. Звертаємось до понять "звичаї" і "традиції" - стор. 185, 186 (на полях). 

З утворенням народів та держав складаються взаємні зобов͐язання правителів і підданих. Обовязком руських князів було не тільки здолати ворогів своєї держави, а і зберігати мир і справедливість в суспільстві. А для цього потрібно було, щоб кожна соціальна група (козаки, селяни, поміщики) додержувались певних правил. Потрібно було розробити правила співіснування в державі. Так виникло законодавство. 

Першою писаною збіркою законів була "Руська правда", автором якої був князь Ярослав Мудрий. Опрацьовуємо поняття "Закон" - стор. 187 на полях. Читаємо джерело на стор. 189 "Із "Руської Правди". 

Або за посиланням Руська Правда Ярослава Мудрого (натискайте)

В 16 ст. з͐являються "Литовські Статути", що діяли в Україні до сер. 19 ст. Знайомимось із змістом "Статутів" - стор. 187 в тексті параграфа. 

В період існування козацтва на українських землях для врегулювання конфліктів використовували козацьке звичаєве право. Що визначало це право - стор. 187 в тексті параграфа. 

Визначною правовою пам͐яткою козацької доби є "Конституція Пилипи Орлика" (що таке Конституція - визначення в підручнику на стор. 187 на полях. Взагалі Конституція - це устрій, в даному випадку це - устрій держави). Складалась зі вступу та 16 статей і визначала права і обов͐язки усіх, хто належав да козацької держави (Війська Запорізького). Опрацьовуємо джерело на стор. 189. 

Дивимося відео за посиланням Конституція Пилипа Орлика або просто натискаємо на відео 

В сучасній Україні права і свободи людини сформульованя в Конституції України (1996 рік). Працюємо з джерелом на стор. 190.і відповідаємо на запитання наприкінці документа. 

Домашнє завдання. Опрацювати парагр. 19.

6 клас. Всесвітня історія. 

Тема уроку "Диктатура Юлія Цезаря" (стор. 175).

Опрацьовуючи параграф 46, ви дізналися про те, як Рим завоював Італію, про Пунічні війни. Виконавши домашнє завдання 4 на стор. 173 (хмаринки), ви склали крилаті вислови "Ганнібал біля воріт" (вираз вживають як вказівку на близьку та серйозну небезпеку) і "Карфаген повинен бути зруйнований" (цими словами виражають наполегливу вимогу знищити ворога або подолати перешкоду).

Дізнаємось, хто такий Юлій Цезар, охарактеризуємо диктатуру Цезаря.

Не дивлячись на те, що успішні завойовницькі війни збагатили Римську республіку, вони ще й спричинили кризу Республіки:

-продаж у рабство місцевого населення

-повстання рабів (повстання рабів - гладіаторів описується на стор. 174 в рубриці "Пізнавально і цікаво" та опрацьовуємо додаткові джерела, наприклад https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/tm.pl?Year=-073 )

- боротьба за владу між полководцями

У 59 р. до н. е. Гая Юлія Цезаря було обрано консулом. Через рік він був призначений намісником у приєднану до Риму провінцію Галлію (див карту на стор. 164, знаходимо Галлію на півночі Італії). Установивши римське панування, Цезар стає майже одноосібним правителемна підкорених землях. Зростання популярності Цезаря непокоїло Помпея - державного діяча й полководця Риму. Він переконує сенат відкликати Цезаря з Галлії. 

Для подальшого знайомства з правлінням Юлія Цезаря пропоную вам подивитися відео

Для того, щоб ознайомитися з боротьбою Цезаря і Помпея, а також про диктатуру Цезаря, опрацьовуємо стор.175-178, також опрацьовуємо карту на стор. 177. Дізнаємося: 

*Цезар переміг Помпея

*відсвяткува чотири тріумфа (поняття на стор. 176 в рубриці "Пізнавально і цікаво")

*здобув почесний титул імператора

*сурово стежив за дотриманням законів

*роздавав жителям Риму гроші

*усіх своїх солдат-ветеранів наділив землею

*зменшив кількість чужинців в Римі.

Серед сенаторів були незадоволені правлінням Цезаря. Вони розробили план його вбивства. У змові взяли участь понад 60 осіб. 15 березня 44 р. до н. е. Цезаря було вбито.

Шановні учні! Ви можете також переглянути відеоурок з цієї теми 

Домашнє завдання: опрацювати параграф 47, опрацювати з додаткових джеред події повстання Спартака. 

                                

30.03.2020 понеділок

7 класс. История Украины. 

Тема урока "Культура Галицко - Волынского государства во вт. пол. 11 - 13 вв." (стр. 160).

Відеоурок за посиланням Культура Галицько-Волинської держави

Особенности развития культуры:

- является составной частью культуры Руси, но отличается самобытностью и оригинальностью

-была открыта веяниям с Запада и Востока, но при этом не утратила своего восточнославянского своеобразия

-большое влияние оказала православная церковь, которая сохраняла культурные традиции

-стала одной из составляющих формирования украинской культуры.

Охарактеризуем такие сферы культуры, как образование, литературу и летописание, архитектуру, изобразительное искусство.

Образование. *Школы существовали при церквях и монастырях. *Учились в них мальчики с 7 лет. *Существовало домашнее обучение для детей бояр. *При монстырях и в княжеских палатах существовали библиотеки.

В своих тетрадях вам нужно заполнить табличку "Культура Галицко - Волынского государства" по стр. 161 - 167. Таблицу скопируйте в тетрадь со стр. 169 вопрос 12. 

Для обобщения знаний просмотрите следующее видео.

Домашнее задание: парагр 19. Повторить внутреннюю и внешнюю политику князя Данила Галицкого.

20. 03. 2020 пятниця

7 класс. История средних веков. 

Тема урока "Франция" . Стр. 135

Узнаем, как и почему началась борьба за объединение Франции под властью короля; о выдающихся королях Франции из династии Капетингов; почему началась Столетняя война между Францией и Англией и чем она закончилась; когда было завершено объединение Франции.

Причины и предпосылки усиления королевской власти и объединения страны. В конце X в. во Франции произошла смена династии. Основателем новой династии стал один из потомков графа парижского Эда — Гуго Капет. Так во Франции началось правление новой династии Капетингов (987—1328 гг.).

В это время Франция переживала период феодальной раздробленности. Первые Капетинги почти не имели власти и были лишь «первыми среди равных». В первой половине XII в. короли начали постепенно усиливать свою власть, опираясь на поддержку разных слоев населения. Период правления Капетингов совпал со временем, когда Франция, как и вся Европа, переживала хозяйственный подъем. Успешно развивались сельское хозяйство, ремесла, росли города. Однако развитие сдерживалось междоусобными войнами и произволом феодалов. Поэтому крестьяне, ремесленники и купцы были заинтересованы в сильной королевской власти, которая бы объединила страну. Короли умело использовали эту ситуацию и поддерживали города, защищая их в борьбе против феодалов. Города, в свою очередь, помогали королю усмирять строптивых вассалов. С развитием хозяйства отношения между феодалами и крестьянами быстро менялись.  Одни феодалы пытались заставить крестьян платить больше, и недовольные крестьяне бежали в город, другие освобождали крестьян от зависимости и требовали лишь регулярной уплаты денег. Для того чтобы удержать в повиновении свободных крестьян и отыскать беглецов, мелким и средним феодалам нужна была сильная центральная власть, поэтому они начали поддерживать короля. Некоторые мелкие рыцари, которых не устраивало своеволие сеньоров, также искали справедливости у короля. Церковь, осуждавшая бессмысленные междоусобные войны, во время которых гибли тысячи людей, также встала на сторону короля. Опираясь на поддержку мещан, мелких и средних феодалов и церкви, французские короли начали борьбу за объединение страны.

Начало борьбы за объединение Франции. Составить хронологическую таблицу по стр. 136 – 140.

Столетняя война 1337 – 1453 гг.  Выписать в тетрадь причины войны – стр. 143 – 144. Поводом к войне стал спор о преемственности французского престола – стр. 144. Составить хронологическую таблицу «Битвы Столетней войны».

Жанна д´Арк – смотрим видео .

Столетняя война имела далекоидущие последствия. Главным было объединение Франции и создание сильного централизованного государства. Постоянная армия и единый налог стали его основными признаками. Так, если раньше рыцарь шел на войну потому, что был связан с сеньором клятвой верности, то солдат — из долга перед государством. Ранее поборы на общегосударственные нужды происходили добровольно; теперь налоги надлежало платить за подданство, и никто согласия уже не спрашивал. Таким образом, Франция вышла из войны совсем другим государством, что и определило ее дальнейшую судьбу.

Завершение объединения Франции. По окончании Столетней войны некоторые французские владения оставались за пределами власти французского короля. Главную роль в завершении объединения Франции сыграл Людовик XI (1461—1483). Главным препятствием на пути Людовика XI к объединению страны был герцог бургундский Карл Смелый, которому принадлежали значительные владения на востоке Франции и в Нидерландах. Карл Смелый в своих землях проводил такую же политику, что и его соперник. Фактически конфликт между Людовиком и Карлом был противостоянием между двумя подобными государствами. В этой борьбе победил Людовик XI. Решающая битва произошла в 1477 г. при Нанси. Бургундцы потерпели сокрушительное поражение, а Карл погиб. Людовик XI тут же приказал захватить владения своего главного противника. Бургундское государство прекратило свое существование. Кроме Бургундии, Людовик XI присоединил к своим землям Пикардию на севере, Бэрри в центре и Прованс на юге Франции.

Сын Людовика XI Карл VIII (1483—1498) присоединил последнее французское владение, сохранявшее самостоятельность, — герцогство Бретань (1491 г.). Так завершился долгий процесс политической централизации Франции, который начался при Капетингах, а завершился в период правления династии Валуа. В XVI в. Франция стала одним из самых могущественных и централизованных государств Европы.

Дом. задание: чит. парагр 13.

19. 03. 2020 четвер

6 клас. Всесвітня історія. 

Тема уроку "Воєнна експансія Риму" (стор.171). З͑ясуємо, як відбувалось завоювання Римом Італії, що таке "Пунічні війни і який їх результат. Поняття: "провінція", "легіон", "пуни".

Експансія (у перекладі з латинської — поширення) — територіальне, географічне розширення зони впливу окремої держави, народу, культури.

ЗАВОЮВАННЯ РИМОМ ІТАЛІЇ

Рим став найдужчою державою Лацію (регіону в античній Італії). Прагнучи захоплення нових земель і рабів, він понад 200 років воював і в запеклій боротьбі зумів підкорити сусідні латинські племена.

На відібраній у скорених народів землі з’являлися військові поселення (колонії) з римських громадян або латинів. Щоб не допустити об’єднання італійських племен проти Риму, його уряд дотримувався правила «розділяй і володарюй», нацьковуючи одні народи на інші. У 265 р. до н. е. римляни захопили етруське місто Вольсінію. Цим завершилось об’єднання Італії — і Рим перетворився на сильну державу Західного Середземномор’я.

Практичні завдання: Почніть укладати за допомогою карти на с. 164 хронологічну таблицю «Етапи римських завоювань». З історією підкорення Римом Італії пов'язаний крилатий вислів «Піррова перемога». Дізнайтеся з додаткових джерел історію його виникнення.

ЗАВОЙОВНИЦЬКІ ВІЙНИ РИМУ

Зростання римської могутності зумовило зіткнення Риму з Карфагеном, що контролював величезну територію в Західному Середземномор’ї та був центром торгівлі між Заходом і Сходом. Зіткнення двох великих держав було неминучим. Три Пунічні війни між Римом та Карфагеном (карфагенян римляни називали пунами) тривали з перервами протягом 264-146 рр. до н. е. Карфаген зазнав поразки і був перетворений на провінцію Риму. (Поняття «Легіон» і «Провінція» - в підручнику на стор. 172). 

Відеоурок за посиланням Боротьба Риму за панування у Середземномор'ї

Внести до зошита таблицю «Пунічні війни» 

До кінця І ст. до н. е під владу Риму потрапили Сирія та Єгипет. Провінціями Риму стали також території Балкан, Сицилії, Іберії (сучасна Іспанія), Галлії (сучасна Франція) та інші. Пізніше під римською владою опинилися грецькі міста в Малій Азії.

Домашнє завдання: опрац. параг 46, завд 4 на стор 173.

17. 03. 2020 вівторок

5 клас. Історія України. 

Тема уроку "Пам͑ятки княжої доби" (стор. 175). З͑ясовуємо, як формувався український народ; чим уславилися княгиня Ольга, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький; яку роль відіграють пам͑ятники у збереженні історичної пам͑яті народу. 

Формування українського народувідбувалось ще у княжу добу. Українці - це один зі словянських народів. Зростання числа словян спонукало їх до освоєння теренів усього Подністровя та Середнього Подніпровя. Для захисту набутих земельутворювали стійкі союзи склавинів і антів (див. мапу).  

Управляли кожним союзом спеціально створені органи влади - збори дорослих чоловіків, які називалися вічем. Військовим главою союзу був князь.

У 7 - 8 ст. словяни обїєдналися у племінні княжіння. Князі очолювали дружини - військо. Проживали князі і дружинники в укріплених поселеннях - градах. Один з таких став столицею нашої держави - Київ. Саме довкола Києва збиралися праукраїнські племена в могутню державу середньовічної доби - РУСЬ-УКРАЇНУ. 

Найбільшого розквіту й культурного піднесення Русь - Україна досягла з поширенням на наших землях однієї з найбільших релігій світу - християнства. Однією з перших прийняла християнство княгиня Ольга, яка вирізнялася сильним характером та мудрістю (див відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=dsLE3mHttmE). 

Справу зміцнення держави продовжив онук Ольги князь Володимир (980 - 1015 рр). 988 року Володимир впровадив на землях Русі-України християнство, що зміцнило його владу (див відео за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=uaoPt6qKTAw). На знак пошани Володимира Великого як Хрестителя Русі в Києві спорудили памятник, що височіє над річкою Дніпро на Володимирськцій гірці (робота з джерелами в підручнику ст 179 №1; ст 181 №2, 3,4)

Син Володимира Ярослав (1019 - 1054) розширив кордони держави, розгромив грізних нападників печенігів. За його правління створено першу збірку законів - "Руську Правду" (див відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=GU47vKatCTQ). Символом Русі -України є одна з найкрасивіших архітектурних памяток нашої країни - Софійський собор у Києві.

У сер ХІІІ ст. руські князівства підкорили монголо-татари. Єдиним державним утворенням у межах території колишньої Русі була Галицько - Волинська держава. Її наймогутніший володар Данило Галицький (1238 - 1264 рр) титулував себе королем Русі. Сміливий і рішучий, Данило все життя присвятив боротьбі з іноземними поневолювачами української землі (див відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=UphjfSIFYc4). (Робота з джерелами в підручнику ст 181 №6, ст. 182 № 7, памятник князю Данилу у Львові - ст 180). 

Домашнє завдання - опрацювати пар 18, завд 5.1, 5.2, 5.4.

6 клас. Всесвітня історія. 

Тема уроку "Виникнення міста Рима в Італії. Римська республіка в 5 - 1 ст до н. е.".

Продовження теми. Дивимося відео і читаємо підручник ст 166 про заснування Рима. 

Рання історія Риму поділяється на царський період і республіканський.

Царський період: з початку правління Ромула до 510 року до н. е. Як жили римляни в цей період - на ст. 166 - 167.

Період з кін 6 до 1 ст до н. е. називають республіканським: патриції взяли владу до своїх рук і проголосили республіку. Чим завершилася боротьба плебеєв і патрициїв - дізнаємося на ст 168 - 169. За цей час у Римі сформувалася система управління державою, що поєднала риси демократичного устрою і монархії. Див схему на ст 169.

Звертаю вашу увагу на перегляд відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=z5LDtVPGy9w&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2kxLt4rvDrLH7w_Veb50oJmQz6hWEmb1Bfo0ugiibSHh9oW_qXUKEx094 або просто натисніть сюди Природно-географічні умови Апеннінського півострова. Виникнення міста Риму

Домашнє завдання: в зошит виконати практичне завдання на ст. 168 і виписати права громадян Риму.

16. 03. 2020 понеділок

7 клас. Історія України.  

Тема уроку "Загибель Галицько - Волинської держави (ст. 153).

Мета: з'ясувати, яким було правління останнього галицько-волинського князя; визначити причини загибелі Галицько-Волинського князівства; охарактеризувати правління князя Любарта на Волині; розкрити історичне значення Галицько-Волинського князівства в історії України та Європи; вдосконалювати навички давати оцінку історичних явищ; виховувати патріотичні почуття, повагу до історичного минулого свого народу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні терміни і поняття: галицько-волинська спадщина, окатоличення, ополячення.

Основні дати і події: 1325—1340 рр. — правління Юрія II Болеслава; 1325—1385 рр. — правління Любарта Гедиміновича на Волині; 1340—1344 рр. — правління боярина Дмитра Дядька в Галичині; 1349 р. — захоплення Галичини польським королем Казимиром III; 1366 р. — «Вічний мир» між Литвою й Польщею; поділ галицько-волинської спадщини між двома державами: Галичина — Польщі, Волинь — Литві; 1372—1378,1385—1387 рр. — правління Владислава Опольського в Галичині; 1385 р. — Кревська унія; 1387 р. — остаточне встановлення польської влади в Галичині.

Болеслав Тройденович посів галицько-волинський престол у чотирнадцятирічному віці. Він прийняв православ’я і став останнім самостійним володарем князівства під ім’ям Юрій II Болеслав (1325— 1340 рр.). Незважаючи на своє польське походження, князь вів активну антипольську політику. Завдання: заповнити таблицю "Внутрішня і зовнішня політика Юрія ІІ". Запитання: Укажіть позитивні та негативні прояви політики Юрія II Болеслава. Чому бояри отруїли князя?

Раптова смерть Юрія II не дала новій династії можливості утвердитися в Галицько-Волинському князівстві, і землі князівства стали здобиччю сусідніх держав. Ще в 1339 р. Польща й Угорщина домовилися про спільні дії проти Галицько-Волинської держави. Смерть князя стала сигналом до вторгнення. Для подальшого опрацювання теми - про боротьбу Польщі, Угорщини і Литви за українські землі, а також історія Волині часів Любарта -  Історія українських земель - відео за посиланням https://електронна-енциклопедія.укр/video_facts/istorija-ukrayinskih-zemel-lviv-1.html

4. Історичне значення Галицько-Волинської держави (Розгляд цього питання здійснюється за допомогою наведеної схеми.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Опрацюйте § 17 підручника. 2. Складіть кросворд за темою «Політичний розвиток Галицько-Волинської держави».